Артур Фідлер — американський диригент із Бостона, який керував оркестром Boston Pops із 1930 до 1979 року. Він складав програми, у яких вальси Штрауса й оркестрові мініатюри сусідили з музикою Бродвею та обробками популярних пісень. Згодом дійшов до The Beatles і Bee Gees. Знайома мелодія була для нього достатнім приводом запросити до концертної зали людину, яка зазвичай не слухала симфонічної музики.
Сам Фідлер здобув академічну освіту в Берліні, де вивчав скрипку, фортепіано й диригування. У 1915 році приєднався до Бостонського симфонічного оркестру, пізніше зібрав камерний ансамбль із його музикантів. Ще до призначення в Boston Pops організував безкоштовні концерти на березі річки Чарльз. Перший виступ відбувся у 1929 році. У залі він також підтримував невимушену атмосферу — на концертах Pops слухачі сиділи за столиками, могли замовляти їжу й напої.
Розважальний репертуар вимагав серйозної роботи з оркестром. Композитор Лерой Андерсон згадував, як диригент переглядав стоси надісланих партитур і відхиляв багато з них. Авторам популярних мелодій часто бракувало вміння писати для великого складу, а деякі академічні композитори вважали таке завдання надто простим. Андерсон став одним із його постійних співробітників — писав короткі п’єси й робив аранжування. Саме тут підхід Фідлера цікавіший за звичайну ідею «зіграти відомий мотив зі скрипками». Для нього мало значення, що робитимуть усі інші музиканти.
У його дискографії є записи Гершвіна, маршів, оперних увертюр і балетної музики, програми з мюзиклів та оркестрові версії естрадних хітів. Із 1970 року виступи Boston Pops показували в телепередачі Evening at Pops. Разом з оркестром виступали запрошені артисти, серед яких були Елла Фіцджеральд і The Carpenters. Фідлер продовжував керувати колективом до своєї смерті в липні 1979 року.