Depeche Mode - Black Celebration

Уже перші звуки вселяють тривогу в слухача, тому що ви чуєте, що щось відбувається, що щось наближається, але ви не знаєте, що саме. Ці відчуття не припиняються навіть тоді, коли незвичайні звуки змінюються музикою, яка ще більш незвична. На тлі ударів, що то й діло розмиваються, хрипкі баси борються з масою інших, більш неопізнаних звуків. Над усім панує кристально чистий вокал Дейва Гаана із сухим, прихованим відчаєм "Я хочу взяти тебе в свої обійми, забувши все, що я не зміг зробити сьогодні". І це лише початок. З тиші після «Black Celebration» виникає ще більш вражаюча, така, що торкається теми смерті «Fly On The Windscreen» (з приміткою "final" через те, що раніше пісня була випущена як B-side синглу «It's Called A Heart») з першим куплетом "death is everywhere" та вокалами Дейва і Мартіна Гора, що доповнюють один одного, справляє велике враження. Тут немає жодної хвилини перепочинку. Нас заколисує плавна, солодка «A Question Of Lust» (перші три пісні об'єднані в єдине ціле) з ніжно тремтячим голосом Мартіна для ще двох пісень: майже двохвилинної мініатюри «Sometimes» з її багатошаровим відлунням та акопанічним фортепіано і «It Doesn't Matter Two» («It Doesn't Matter» з'явилася на попередньому альбомі гурту – «Some Great Reward»), знову повної незвичайних звуків. Після цього настає час для злого брата-близнюка «A Question Of Lust» - не лише за назвою. Якщо третій трек альбому був радше про кохання, ніж про хтивість, як можна припустити з його назви, то в динамічній «A Question Of Time» усе зрозуміло, але ви маєте відкрити це самі. Атмосфера еротичної двозначності, що панує на «Black Celebration» від самого початку, досягає кульмінації в приголомшливій «Stripped». (для запису використовувався навіть власний Porsche 911 Дейва) із сповільненими звуками двигуна та м'ясистими басами, які переростають у каскад ударних та крижаних електронних мотивів, що досягають свого зеніту перед фінальним тік-так. Вона прекрасна і чуттєва до самого кінця. Одразу після «Stripped» іде «Here Is The House», яка залишається в темі, і доволі страшна, мартінівська «World Full Of Nothing» - всі три об'єднані в одне ціле. Нарешті, щось про моду, але лише за назвою – «Dressed In Black» та політизована, сира у запальному ритмі «New Dress», у віршах якої з'являється ім'я принцеси Діани. Все купається в незвичайних звуках, складному ритмічному поєднанні, а поєднання двох голосів зачаровує.

Версія альбому на компакт-диску була доповнена трьома додатковими композиціями, які раніше були включені на сингл «Stripped», дві з яких («Breathing In Fumes» та «But Not Tonight») є дітищами синглу, створеними, зокрема, шляхом зміни ритмічного темпу та додавання абсолютно нових елементів без використання старих. Якщо до «Breathing In Fumes» можна сміливо ставитися як до експерименту, то «But Not Tonight» - повноцінна пісня, в якій є те, чого немає на альбомі - майже безмежна радість. На жаль, у касетній версії (в якій використовується хромована стрічка, що не часто трапляється навіть сьогодні) ми не отримуємо ці три додаткові композиції. Так само, як і до «Breathing In Fumes», ми можемо поставитися до «Black Day» з дивним бекграундом та текстами, заснованими на «Black Celebration», написаною не лише Мартіном Лі Гором, а й Аланом Уайлдером та Деніелом Міллером. Сама пісня радше дивина для фанатів, але яка - голос Мартіна звучить чітко на тлі, що, напевно, не може бути більш дивним. Можливо, саме тому свого часу «Black Celebration» розглядався деякими журналами як концептуальний альбом. Цій музиці просто не можна відмовити в незвичайності та великій електронній глибині, попри те, що йдеться в ній про повсякденне життя, про те, що більшості людей насправді нема чого святкувати, переживаючи щодня одну й ту саму сірість, і однією з небагатьох барв у всьому цьому залишається кохання і все, пов'язане з цим почуттям.