Depeche Mode - Speak & Spell

Скоріше за все, ні. Перший альбом Depeche Mode, «Speak & Spell», належить до нового романтичного жанру, і, слухаючи його, складається враження, що більшість композицій більше підходять для дискотеки, ніж для смакування хорошою музикою, з якою у більшості людей асоціюється група. І все ж. Усі композиції на цьому альбомі (окрім «Tora! Tora! Tora!» та «Big Muff», написаних Гором) були написані Вінсом Кларком, який переслідував зовсім інші цілі, ніж його молодший друг-композитор. «Speak & Spell» повний наївності, як і самі музиканти в той час. Наприклад, «What's Your Name», «I Sometimes Wish I Was Dead» чи «Just Can't Get Enough» - їх приємно слухати, але вони зовсім не амбітні... Пісні «New Life», «Puppets» та «Nodisco» досить прості, а «Boys Say Go!» - це невеликий відхід від банальних ритмів. Не було бракувати вокалу Гора в пісні «Any Second Now (Voices)».

Невдовзі після виходу альбому незадоволений Кларк покинув групу, заявивши, що композиції Гора отримують більше уваги. Хоча після цієї події було передбачено кінець Depeche Mode, хлопці продовжували робити свою справу, можливо, навіть не усвідомлюючи всієї серйозності ситуації. Наступні пісні були написані Гором, і група рушила далі. Озираючись назад, можна сказати, що відхід одного з ініціаторів, мозку групи, виявився благом. Якби Кларк залишився, вони б продовжували створювати тривіальні дискотечні номери замість блискучих пісень, які залишили свій слід у світовій музиці.

Це не означає, що альбом поганий. Якщо комусь подобається такий жанр, він буде в захваті. Прихильники "традиційних" Depeche Mode або ті, хто шукає амбітну музику, будуть жорстоко розчаровані. Тим не менш цей альбом варто послухати хоча б для того, щоб зрозуміти різницю між Вінсом Кларком та Мартіном Гором. Звісно, на користь останнього.