Elvis Presley

Якщо хочеться дізнатися, з чого все почалося, — ранні записи 1954–1956 років: «That's All Right», «Blue Moon of Kentucky», «Mystery Train». Це ще не естрада, а енергійна, швидка музика майже без аранжування: гітара, контрабас, голос. Їх збирають у збірках на кшталт «The Sun Sessions».

Перший альбом «Elvis Presley» 1956 року впізнають навіть ті, хто його не чув: чорно-біле фото та рожево-зелені літери по краях. Через двадцять три роки гурт The Clash повторив цю обкладинку на альбомі «London Calling», і відтоді її копіювали десятки разів.

Зовсім інший Елвіс — на концертних записах початку сімдесятих: великий оркестр, бек-вокал, «Suspicious Minds», «An American Trilogy». Багатьом саме ці платівки подобаються більше, ніж ранні. Показовий приклад — «Aloha from Hawaii» 1973 року: концерт, який через супутник дивився весь світ.

Є й третій Елвіс, про якого зазвичай не знають, — госпел. Церковні пісні він співав з дитинства й записував усе життя. Усі три «Греммі» за свою кар’єру він отримав саме за них, маючи чотирнадцять номінацій. Якщо ранні хіти здадуться вам надто старомодними, почніть із «How Great Thou Art».

У оголошеннях легко знайти одну й ту саму платівку за триста гривень і за три тисячі. Різниця не в музиці, а в тому, де й коли її випустили. Оригінал 1956 року та перевидання 1975-го — це фізично різні платівки, випущені з різною обробкою звуку, на різних заводах, різними тиражами.

Найпростіше орієнтуватися за етикеткою — кружкою в центрі. У RCA, на якій вийшла майже вся творчість Елвіса, вона змінювалася кілька разів: чорна з собакою біля грамофона збоку — п’ятдесяті та початок шістдесятих, помаранчева — приблизно з 1968 по 1975 рік, сіро-коричнева — вже пізніші. Європейські видання (Німеччина, Англія, Італія) друкувалися місцевими заводами, коштують дешевше за американські оригінали, а звучать часто не гірше.

Ще одна підказка — літери в номері на конверті: LPM означає «моно», LSP — «стерео». До 1958 року стереоверсій взагалі не існувало, тож «стереооригінал» альбому 1956 року — це завжди пізніший випуск.

Для початку все це можна запам’ятати за допомогою одного правила: недорогі записи 70-х років та сучасні перевидання — це нормальний спосіб розпочати колекціонування. Оригінали 50-х років коштують дорого не через якість звуку, а через свою рідкість, і їх шукають уже ті, хто колекціонує роками.