
Коли у 2001 році Кайлі Міноуг випустила свій восьмий студійний альбом «Fever», вона вже була відомою поп-зіркою, але саме цей реліз підняв її на нову висоту, закріпивши статус світової ікони. Випущений 1 жовтня 2001 року в Австралії та Великій Британії на лейблі Parlophone (а пізніше, 26 лютого 2002 року, в США), «Fever» став кульмінацією її повернення до танцювальної музики після експериментів 90-х. Альбом, просякнутий диско, європопом і ню-диско, приніс Кайлі не лише комерційний успіх, а й визнання як однієї з головних постатей у поп-музиці початку 2000-х.
Після невдалого комерційного досвіду з альбомом «Impossible Princess» (1997) та відходу з лейблу Deconstruction, Кайлі підписала контракт з Parlophone і у 2000 році повернулася до витоків з диско-альбомом «Light Years». «Fever» став логічним продовженням цього шляху, але з більш сучасним і витонченим підходом. Кайлі працювала з такими авторами і продюсерами, як Кеті Денніс, Роб Дейвіс, Річард Стеннард і Джуліан Галлахер, створюючи 12 треків (у deluxe-версії — 19), які поєднують у собі ретро-диско 70-х, синт-поп і клубні ритми. Запис проходив у студіях по всьому світу — від Olympic Studios у Лондоні до Hutch Studios у Чикаго.
Звучання «Fever» — це мінімалістичний, але заразливий танцювальний поп. Головний сингл «Can’t Get You Out of My Head» з його пульсуючим бітом і гіпнотичними "ла-ла-ла" став світовим феноменом, очоливши чарти у 40 країнах. Інші хіти, такі як «Love at First Sight», «In Your Eyes» і «Come into My World», продовжили цю лінію, додавши ейфорії та романтики. Навіть трек «Burning Up» з акустичними гітарами зберігає танцювальний настрій, демонструючи універсальність альбому.
«Fever» отримав захоплені відгуки критиків. Pitchfork назвав його "зрілим звучанням зрілої артистки", а The Guardian похвалив за комерційну привабливість. Альбом дебютував на першому місці в Австралії, Австрії, Німеччині, Ірландії та Великій Британії, а в США досяг третьої позиції в Billboard 200 — найкращий результат Кайлі в цій країні. З продажами понад 6 мільйонів копій по всьому світу він став її найуспішнішим релізом у Штатах, отримавши платиновий статус від RIAA.
Чотири сингли альбому зміцнили його тріумф. «Can’t Get You Out of My Head» продався накладом понад 5 мільйонів копій, ставши візитівкою Кайлі. «Come into My World» приніс їй Grammy у 2004 році за "Найкращий танцювальний запис" — її єдину нагороду Академії на сьогодні. Тур KylieFever2002, з вісьмома змінами костюмів від Dolce & Gabbana і виступами у срібному бікіні, став візуальним втіленням альбому, а концертний DVD «KylieFever2002: Live in Manchester» отримав подвійний платиновий статус у Великій Британії.
Обкладинка альбому, знята Вінсентом Пітерсом, надихнулася естетикою Грейс Джонс. Кайлі у білому трико, зв'язана мікрофонним шнуром, випромінює холодну впевненість. Для США було створено іншу версію — великий план з Кайлі, яка кусає браслет, що стало також обкладинкою синглу «In Your Eyes». У книзі «Kylie / Fashion» (2012) вона назвала кампанію "сильною і крижаною", відзначивши внесок стиліста Вільяма Бейкера.
«Fever» не лише повернув Кайлі в центр уваги, а й вплинув на поп-музику 2000-х, передбачивши хвилю ню-диско і танцювальних хітів від Мадонни («Confessions on a Dance Floor») до Брітні Спірс («Toxic»). Через роки NME назвав його найкращим альбомом її кар'єри. У 2021 році до 20-річчя вийшли спеціальні видання на білому та срібному вінілі, підтвердивши timeless-статус цієї роботи. «Fever» залишається свідченням того, як Кайлі Міноуг перетворила танцювальну музику на мистецтво, яке неможливо забути.