Limp Bizkit

Група Limp Bizkit увірвалася на сцену в кінці 1990-х як один із головних представників nu metal. Дебютний альбом «Three Dollar Bill, Y'all$» (1997) був повний агресивної, важкої енергії з елементами репу, фанку та металу, але вже містив свіжі, зухвалі ідеї: яскраві скретчі DJ Lethal, потужні рифи Уеса Борланда та лютий вокал Фреда Дерста. Хоча альбом продавався помірно, він заклав фундамент стилю та привернув увагу андеграунд-аудиторії.

Справжній прорив стався з другим альбомом «Significant Other» (1999). Платівка стала більш зрілою, прогресивною та різноманітною: з лютими хітами як «Nookie», «Break Stuff» та «Re-Arranged» і експериментальними треками з джазовими та хіп-хоп вставками. Сингли швидко стали класикою nu metal, альбом розійшовся багатомільйонним тиражем (у США — 7× платиновий), а Limp Bizkit перетворилися на стадіонну сенсацію. Група домінувала на фестивалях, MTV і радіо, а їхня енергетика та провокаційний імідж ідеально вписалися в епоху кінця 90-х.

Пік комерційного успіху припав на третій альбом «Chocolate Starfish and the Hot Dog Flavored Water» (2000) — один із найшвидше продаваних релізів в історії (понад 1 млн копій за перший тиждень у США). Хіти «Rollin' (Air Raid Vehicle)», «My Way», «Take a Look Around» зробили групу світовою суперзіркою, хоча альбом уже почав показувати ознаки переходу від чистого nu metal до більш поп-орієнтованого звучання.

У 2003 році вийшов четвертий альбом «Results May Vary» — помітно більш ліричний та експериментальний, без гітариста Уеса Борланда (його тимчасово замінили інші музиканти). Альбом отримав змішані відгуки, але сингл «Behind Blue Eyes» (кавер на The Who) з участю Холлі Берри в клипі став глобальним хітом і приніс групі нову хвилю популярності.

Наступний реліз «The Unquestionable Truth (Part 1)» (2005) повернувся до більш жорсткого звучання, але був випущений обмеженим тиражом і майже не просувався. Після цього група занурилася в тривалу творчу та особисту кризу: відхід/повернення учасників, розбіжності, проблеми з наркотиками. Вокаліст Фред Дерст відкрито критикував власні роботи, і багато хто думав, що Limp Bizkit закінчилися.

Повернення відбулося у 2009–2011 роках: з Борландом повернувся оригінальний склад, і в 2011 вийшов «Gold Cobra» — агресивний, експериментальний альбом з хітом «Shotgun». Група активно гастролювала, але вскоре після туру в 2012 році через розбіжності (включаючи проблеми з залежністю) групу покинув DJ Lethal (він повернувся у 2018 році).

Після довгого затишшя Limp Bizkit випустили шостий студійний альбом «Still Sucks» (2021) — сирий, самоіронічний та ностальгійний за nu metal-коренями, який отримав теплий прийом фанатів. У 2025 році вийшов саундтрек «Battlefield 6 (Original Video Game Soundtrack)» з участю групи, а також новий сингл «Making Love to Morgan Wallen» (вересень 2025) — перший повноцінний новий матеріал за кілька років. Фред Дерст активно натякає на студійну роботу та можливі майбутні релізи.

Незважаючи на злети, падіння, скандали (включаючи Woodstock '99 та інші інциденти), Limp Bizkit залишаються однією з найвпливовіших та найстійкіших nu metal-груп. Вони продовжують гастролювати (у 2025–2026 роках — тури «Loserville Gringo Papi Tour»), збирають стадіони та надихають нове поколiння. Трагедія 2025 року — смерть основного басиста Сема Ріверса — стала тяжким ударом, але група не здається і продовжує рухатися вперед.