On How Life Is (1999)11 шт.207 грн
The Id (2001)8 шт.178 грн
The Trouble with Being Myself (2003)4 шт.575 грн
Big (2007)3 шт.350 грн
The Sellout (2010)0
Covered (2012)0
Talking Book (2012)0
The Way (2014)0
Stripped (2016)0
Ruby (2018)0
Наталі Рене Макінтайр народилася 6 вересня 1967 року в Кантоні, штат Огайо, у сім'ї шкільної вчительки математики. За фортепіано її посадили в сім років, а підтримувати розмову вона навчилася лише до десяти. Псевдонім підібрався випадково: впавши з велосипеда, вона розгледіла поштову скриньку з ім'ям сусіда — Мейсі Грей — і почала підписувати так свої шкільні оповідання.
Співати вона не збиралася. В Університеті Південної Каліфорнії Макінтайр вчилася на сценариста і водночас писала пісні для приятеля; на студійну сесію не з'явилася співачка, і демо довелося записувати самій. Хрипкий надтріснутий голос вона вважала для співу непридатним. Працюючи касиркою в Беверлі-Хіллз, познайомилася з продюсером Джо Соло, удвох вони зробили ще одне демо, і з ним Грей стали пускати співати в лос-анджелеські джаз-кафе. Потім вона поїхала назад до Огайо, і повернув її до музики Джефф Блю з Zomba — у 1997 році він підписав з нею контракт на розробку і почав обходити з її піснями лейбли. У 1998 році її взяв Epic.
Дебютний «On How Life Is» вийшов влітку 1999 року, спродюсував його Дерріл Суонн. Перший сингл «Do Something» у чартах не пішов, зате другий, «I Try», дійшов до п'ятого місця Hot 100 — після нього розійшовся і альбом: потрійна платина в США, чотирикратна в Британії, перше місце в Австралії та Новій Зеландії. У 2000 році Грей забрала дві нагороди Brit Awards, як міжнародний прорив року і як міжнародна співачка року, а у 2001-му — «Ґреммі» за найкраще жіноче поп-виконання. Та ж пісня номінувалася на запис року і на пісню року.
«The Id» (2001) зроблено з Джоном Фрушанте та Ерікою Баду, яка заспівала з нею сингл «Sweet Baby»: одинадцяте місце в Billboard 200 і перше в Британії, де BPI дала йому золото. Третій, «The Trouble with Being Myself» (2003), із синглом «When I See You», увійшов у британську двадцятку — третя її платівка поспіль. Слідом Epic видав збірку «The Very Best of Macy Gray» (2004) і концертний «Live in Las Vegas» (2005).
«Big» (2007) співпродюсував will.i.am, заспівали на ньому Наталі Коул, Ферджі та Джастін Тімберлейк; у США альбом дійшов до 39-го місця, у Британії — лише до 62-го. Далі був «The Sellout» (2010), потім «Covered» (2012) цілком із чужих пісень, включно з «Here Comes the Rain Again» Eurythmics, і «Talking Book» (2012), де Грей до сорокаріччя альбому Стіві Вандера переспівала його від початку до кінця. «The Way» вийшов у жовтні 2014 року, «Stripped» (2016) для Chesky Records відкрився на третьому місці джазового чарту Billboard, «Ruby» — у вересні 2018-го. До того року її наклад перевалив за 25 мільйонів.
Знімається вона з 2001 року: «Тренувальний день», «Людина-павук» (2002), «Дуже страшне кіно 3», «Айдлвайлд», «Для кольорових дівчат», «Газетяр». Співала з Сантаною («Amoré (Sexo)» на «Shaman», 2002), з Дзуккеро і Джеффом Беком («Like the Sun», 2004), з Аріаною Ґранде («Leave Me Lonely», 2016), з Доллі Партон («Two Doors Down», 2018). У 2014 році її прийняли до Національної зали слави ритм-енд-блюзу — у рідному Кантоні.
У серпні 2001 року на виставковому матчі Зали слави американського футболу Грей забула слова гімну США, і трибуни освистали її. Той же гімн вона заспівала 20 лютого 2022 року на Матчі всіх зірок НБА.





