Prodigy - The Fat of the Land

У середині 90-х років мейнстрим-рок повільно згасав. Гранж вичерпав себе, а нова хвиля важкої музики, в авангарді якої був ню-метал, лише починалася. Ринку потрібно було щось нове, привабливе, що могло би прокласти мостик між музичним андеграундом і вершинами чартів. У 1992 році на танцполах з'явився чудовий альбом «Experience», яким Ліам Гоулетт зачарував фанатів рейву та джанглу. У 1994 році «Music for the Jilted Generation» додав ще жирніших ритмів, які час від часу супроводжувалися гітарою. Еволюція досягла свого піку в 1997 році, коли дебютувала майже довершена робота, музичний торт із найкращих інгредієнтів, який був більшим, ніж сума його частин.

«The Fat of the Land» — один із найважливіших альбомів сучасної електронної музики і один із найкращих альбомів за всю історію.

До сьогодні найкращий альбом The Prodigy складається з 10 композицій, які сміливо об'єднали зразки з усього музичного спектра і породили нову якість. Неочевидну якість, що перевершує стандарти типових хітів чартів, особливо якщо поглянути на виконавців, які займали верхні позиції найпопулярніших синглів того часу: Селін Діон, Пафф Дедді, Aqua, Hanson, R. Kelly, Spice Girls... Де є місце для таких винятків? Ви бачили, як виглядає Кіт Флінт у клипі на пісню «Breathe»? Однією з причин його успіху були відразливі, але привабливі дикі хлопці та їхня дика музика.

Першим синглом з «TFOTL» став «Firestarter», який дебютував майже за півтора року до виходу альбому. Результат? Перше місце серед синглів Великої Британії в кінці березня 1996 року. У листопаді «Breathe» атакував з подібним ефектом (верхівка списку). «Smack My Bitch Up» розкрутили вже після дебюту альбому (цього разу без першого місця у Великій Британії), і всі ці 3 треки — абсолютні хіти, які ідеально поєднують у собі попит на динамічні, дискотечні композиції, що сподобаються як любителям танцювальної музики, так і прихильникам важчого звучання. Додатковий бонус — суперечливе відео на пісню «Smack My Bitch Up» було, за часів "телефонного інтернету", прекрасною можливістю подивитися вечірку для дорослих із оголеними грудьми.

Решта 7 пісень — це достойний набір: Кул Кіт виконує гостьовий реп у потужній «Diesel Power», Максим зачаровує у чудовій «Mindfields» (кар'єра цього треку отримала додатковий поштовх, будучи похованою у саундтреку до першої "Матриці"), а драйвова «Serial Thrilla» може похвалитися рифом, позиченим із треку Skunk Anansie «Selling Jesus», який на два роки молодший. TFOTL також включає появу дамочки з колись майже популярної групи Republica («Fuel My Fire», яка є кавером на пісню L7), суцільний «Funky Shit» ("oh my god, that's the funky shit" взято з пісні Beastie Boys і, за чутками, коштувало XL Recordings суму, еквівалентну 3000 фунтів стерлінгів) та єдиний прохідний трек, яким є «Climbatize». З іншого боку, вершиною вершин є «Narayan» — саме так звучить прогресивна електронна музика. Чудова, трансова, довга і з ще однією значною появою гостя — вокаліста групи Kula Shaker.

«The Fat of the Land» продали тиражом понад 10 мільйонів копій по всьому світу, і він став найшвидше продаваним альбомом групи в їхній рідній країні (понад 316 000 копій за перший тиждень — для порівняння, їхній останній альбом «The Day is My Enemy», який також став хітом і першим номером у Великій Британії, продали тиражом 45300 копій за перші 7 днів). «The Fat of the Land» — це фабрика хітів і "розширювач" музичних горизонтів для всіх, хто прагне нового. Якщо ви якимось чудом послухаєте цей альбом уперше, ви точно не зможете сказати, що він звучить застаріло. А тепер уявіть, як добре це звучало 20 років тому. Сенсаційний альбом, без жодного сумніву.