Tokio Hotel

Влітку 2005-го вийшов сингл «Durch den Monsun» і піднявся на перше місце німецького чарту. Пісню про те, як ідеш назустріч бурі, співав п'ятнадцятирічний Білл. Голос у нього був на межі зриву, і цей зрив на приспіві не стали ні вирівнювати, ні ховати за продакшеном. Саме він і зробив трек впізнаваним. Німецькомовний рок рідко виходив за межі країни, тут вийшло навпаки. Спочатку пісні німецькою зазвучали у Франції та по всій Європі, і лише потім з'явилися англійські версії.

Головний запис гурту — «Zimmer 483» (2007). Щільний гітарний поп-рок, перше місце в німецькому чарті, платиновий статус в Австрії, хіт «Übers Ende der Welt».

Роком раніше дебютний «Schrei» розійшовся тиражем понад мільйон копій і приніс гурту MTV Europe Music Awards, World Music Awards і MTV Video Music Award, яку до них не отримував жоден німецький виконавець. Зворотним боком стала слава, з якою неможливо було жити. Шанувальники чергували біля будинку, спокійно вийти на вулицю у власній країні було неможливо. Після «Humanoid» (2009) музиканти поїхали до Лос-Анджелеса і замовкли на п'ять років.

Повернулися вони зовсім іншим гуртом. Гітари поступилися місцем синтезаторам, крик — холодній нічній електроніці. Голос Білла лишився тим самим, але тепер він не рветься, а тліє. Такий перехід переживають одиниці, більшість артистів того покоління досі грають свій хіт середини нульових і нічого крім нього.