Amy Winehouse - Back to Black

Перш за все, увагу публіки привернув голос Уайнхаус – її уривчасте, нерівне, надзвичайно виразне контральто, яке ідеально підходить для передачі як горя, так і зухвалості. Але попри всі переваги її голосу, куди більше значення мають тексти її пісень. «Back to Black» показав Уайнхаус як сильного автора, чия творчість перейшла від спокійного і прекрасного до грубішого і приземленого. Її своєрідний і простодушний підхід до формулювань надавав її текстам прямоти й безпосередності.

Як і раніше, Уайнхаус пише пісні, спираючись на власний досвід, при цьому приділяючи велику увагу деталям і способу їх викладення. Спочатку здається, що пісні виконавиці присвячені звичайній невірності, тузі та любовному відчаю, але пізніше стає зрозуміло, наскільки точно в них передано жах співзалежних стосунків. Також роботи Уайнхаус містять чимало згадок про випивку та наркотики, а точніше, про їхню руйнівну силу.

Альбом був написаний спільно з продюсерами Марком Ронсоном і Саламом Реми і зумів привабити ширшу аудиторію, ніж «Frank». У роботі помітний явний вплив хіп-хопу і джазу, який проявляється як у мелодіях, так і у вокалі Уайнхаус.

«Back to Black» ввів нову моду на альбоми, що оголюють душу артиста, які залишаються популярними й донині. Так, «Rehab» стала однією з найпопулярніших пісень Эми і досі вважається одним із найгучніших хітів 21 століття. Публіці було добре відомо про боротьбу виконавиці із залежністю. І замість того, щоб тримати образ бездоганної поп-зірки, вона написала автобіографічну пісню, у якій чітко дала зрозуміти, що не соромиться своїх проблем.

У багатьох альбомах трапляються композиції, які просто не згадуються в критиці та рецензіях. «Back to Black» – це той рідкісний виняток, де слухачі можуть знайти для себе щось особливе в кожному творі. Пісня «Tears Dry On Their Own» – ще один тому доказ. Вона має легке звучання, але, як і інші роботи, присвячена самоаналізу та роздумам про стосунки. Бек-вокал, який можна почути протягом усього альбому, допомагає слухачу ще сильніше зануритися в атмосферу 60-х років. Найбільш помітно це в композиції «Some Unholy War».

Не можна забувати й про одну з найупізнаваніших пісень Уайнхаус «Back to Black». Використання скрипки та фортепіано без зміни стилю виконавиці роблять роботу по-справжньому особливою. Усі інструменти чудово доповнюють один одного і дозволяють робити акценти на потрібних моментах пісні. Здебільшого пісні в альбомі універсальні («Love Is a Losing Game», «Back to Black») і могли б посісти верхні рядки чартів у будь-якому виконанні.

Варто зазначити, що невдовзі після виходу, «Back to Black» переміг у номінації «найкращий поп-альбом року» на премії «Грэмми». Тієї ж ночі виконавиця повезла додому ще три трофеї за свій сингл «Rehab». Цей альбом – приклад прояву справжнього таланту, який емоційно вражає при кожному прослуховуванні. І попри те, що з новим альбомом звучання співачки змінилося так само різко, як і її зовнішній вигляд, вона залишилася вірною собі та своїм переконанням. Эми Уайнхаус зуміла відродити ретро-стиль поп-музики, якому й донині наслідують популярні виконавці по всьому світу.