Adele - 19

Сам альбом «19» являє собою суміш зі скромних «сольних» пісень і легендарних композицій, написаних у співпраці з «Eg» White. Відкриває альбом якраз одна із «сольних» пісень – «Daydreamer». У ній чутні лише гітара та вокал, проте вона вийшла просто приголомшливою завдяки неймовірним співочим здібностям Adele. Тут панує принцип - краса в простоті. Крім того, композиція наділена глибоким змістом, її хочеться слухати знову і знову, щоб повністю відчути. Спочатку вона може звучати банально, але поступово перед слухачем розгортається зачаровуюча історія з купою несподіваних поворотів, і, раптово, пісня стає по-справжньому унікальною. Те саме можна сказати і про решту «сольних» треків альбому, особливо про «Best for Last», «Crazy for You» та «First Love». Усі вони також дали Adele можливість неодноразово продемонструвати її чудові вокальні дані.

Але не забуваймо про пісні, одним із творців яких став «Eg» White, адже саме вони є обличчям платівки. «Eg» написав музику та створив аранжування, а Adele подбала про вокальну й композиторську частину роботи. Композиція «Chasing Pavements» стала видатним прикладом результату такої спільної діяльності. Музична складова дуже складна, повнопартитурна, і, можна сказати, навіть ексцентрична. Вона буквально іскриться багатоголоссям струнних інструментів. М'які й неспішні куплети приємно контрастують із вибуховим приспівом, що обвалюється хвилею звучання скрипок, який Adele виконує з відповідним тексту відчаєм. Це потужна поп-композиція, яка відображає найкращі прояви цього жанру. Решта робіт з «Eg» White не відстають за рівнем епічності та безсумнівно є найкращими треками альбому. Поряд із «Chasing Pavements» особливо вирізняються «Cold Shoulder» та «Melt My Heart to Stone». У його аранжуваннях дуже чітко чути вплив музичного жанру «соул», а в піснях «Right as Rain» та «Melt My Heart to Stone» чудово простежується стилістика R&B балад 60-х років. Adele зазначала, що її сильно надихала Etta James, і це справді помітно в усіх перелічених композиціях, у які вона, очевидно, вклала всю свою душу. Цікаво й те, що Adele вирішила виконати кавер на пісню Bob Dylan «Make You Feel My Love». Звісно, сама по собі пісня вже давно не унікальна, але такий вибір наочно показав, що співачка шукає натхнення не лише в поп-виконавцях.

Останні три композиції альбому залишають неоднозначне враження. Вони наче з останніх сил намагаються змінити жанр усього альбому, переважно виконаного в стилі поп. «My Same», «Tired» та «Hometown Glory» зовсім не погані, але їхня проблема в тому, що вони прагнуть розширити жанровий діапазон занадто пізно. «Hometown Glory» — це не найкращий вибір для завершення такого вигадливого альбому, меланхолійні ноти піаніно та скрипки звучать уже занадто передбачувано. «Tired» та «My Same» взагалі недоречні в рамках цієї платівки, хоча самі собою звучать доволі непогано. Однак, можна зробити знижку на те, що це перший альбом співачки і такі помилки можуть бути виправдані надмірним ентузіазмом і недосвідченістю. Все ж є й позитивний момент у включенні цих трьох пісень до альбому. Вони показують, що Adele не є артисткою одного жанру, і що вона готова розвиватися в різних музичних напрямках. Це, свого роду, нитка, що веде до шедеврального другого альбому.

Зрештою, у Adele вийшло створити поп-альбом, наповнений небаченою кількістю смислового навантаження. Її часто порівнюють з Amy Winehouse, але ж Adele не намагається стати її заміною. Її пісні потрібно уважно слухати, перш ніж вішати якийсь ярлик. Цій дівчині є чим здивувати вибагливу публіку.