Depeche Mode - Sounds of the Universe

У кожному треку можна відчути ретро-звуки, що навіюють думки про вісімдесяті. Хлопці бавляться з синтезаторами, як дитина з новою іграшкою, але ефект виходить доволі цікавим. Уже початок «In Chains» викликає подив - вступ до цієї пісні являє собою купу шумів і скрипів, але, що дивно, слухаєш його зі щораз більшим захопленням, і пісня сама лягає на слух. «Hole to Feed» - робота Гаана, одна з найвдаліших на альбомі. Далі йдуть «Wrong», що отримав доволі гарні відгуки як один із небагатьох треків, і «Fragile Tension» із поєднанням старих і нових стилів. «Little Soul» - трек, що повертає нас у часи «Music for the Masses», хоча він трохи одноманітний. Далі в нас є «In Sympathy», суть згаданого ретро-звучання, також чудовий трек. «Peace» спершу звучить вторинно - вступ є імітацією «See You!» - але пізніше вона розкрилася, і доповнилася пристойною лірикою. Потім «Come Back», ще один трек Гаана, що дивує своїм брудним тлом, єдиний інструментал на альбомі - фанковий «Spacewalker», і «Perfect», який наче підморгує слухачу. «Miles Away/The Truth Is» - остання пісня Гаана, цього разу спокійніша. Балада «Jezebel» у стилі Мартіна Гора вийшла доволі невдалою, але чудова «Corrupt» не відходить від того, до чого звикли робити Depeche Mode.

Більш консервативним прихильникам гурту альбом може не сподобатися. Щоб насолодитися цим альбомом, треба прийняти відхід Алана і старі часи та заплющити очі на кілька промахів. Можливо, Depeche Mode не створюють таких шедеврів, як двадцять років тому, але вони точно не перестали розвиватися й еволюціонувати.