Depeche Mode - Delta Machine

Першим синглом альбому випустили «Heaven». Зазвичай для синглу, особливо першого, обирають дуже запам'ятовувану пісню, такі вже реалії музичної індустрії. Хоча зазвичай у цих хлопців не було проблем із нанесенням ударів. Однак обраний трек для промоушену не віщував нічого доброго для сильного альбому. У результаті «Delta Machine» виявився доволі втомливим. Тим не менш, він виявився кращим, ніж два попередні релізи гурту, а саме: «Playing the Angel» і «Sounds of the Universe». Ймовірно, справа в тому, що гурт глибоко переосмислив два попередні альбоми, відібрав найкращі знахідки і представив публіці нову роботу під назвою «Delta Machine». Протягом останніх років робота з продюсером явно не йде гурту на користь. Оскільки їхні альбоми продюсував Бен Хіллер, щось у них явно не виходить. З іншого боку, Мартін Гор не може зробити все сам, і не варто себе обманювати - саме він вкладає найбільше сил у музику Depeche Mode. На «Delta Machine» чітко чутні спроби дослідження, подорожі в нові жанри, такі як dub step. Ви також знайдете тут трохи "старого" звучання Depeche Mode, як дев'яностих, так і вісімдесятих років.

У цьому альбомі є кілька дійсно гарних пісень – «Soft Touch/Raw Nerve» та «Alone». Це два класні треки, а як третій можна додати «My Little Universe», витриману в клубній атмосфері. На «Broken» і «Soothe My Soul», справедливо обраних для другого синглу, тільки голос Дейва Гаана звучить набагато гірше і подекуди трохи напружує. Це, мабуть, найбільший мінус цього альбому. Деякі критики зазначили, що якби «Delta Machine» був випущений як інструментальний альбом, він був би набагато кращим.