| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Columbia | 88985 41165 1 | Європа | 2017 |
| CD | Columbia | 88985411682 | Європа | 2017 |
Альбом Depeche Mode, випущений після 4-річної перерви, не несе в собі нічого дивовижного і, скоріше, закріпить різні погляди (і розбіжності між прихильниками) на творчість гурту, які існували протягом багатьох років. На думку деяких прихильників, після «Ultra» гурт не може впоратися із записом хорошого, запам'ятовуваного матеріалу. Альбоми, випущені у 21 столітті – «Exciter», «Playing the Angel», «Sounds of the Universe» та «Delta Machine» - принесли більш амбітну, дослідницьку та експериментальну музику, яку водночас було важче перетравити. Дещо парадоксально, що з цими менш - назвемо це - "комерційними альбомами", гурт ставав все більшими і більшими стадіонними зірками. Водночас виявилося, що ці невиправні романтики з начесаним волоссям, стали натхненням для найжорсткіших рокерів.
Дух не сильно зміниться в цій ситуації. Сьогодні Depeche Mode - це пересичений успіхом гурт, якому, ймовірно, важко мобілізуватися і записати хорошу хітову пісню (за принципом, що найважче написати хіт - до речі, найкращі речі були записані, коли вони були молоді і прагнули успіху або боролися з виснажливими тягарями слави, прикладом чого може слугувати чудова «Songs of Faith and Devotion»). Наступні альбоми здаються приводом для чергового прибуткового туру. Адже відомо, що вони приносять реальні гроші. І неважливо, що більшість із тисяч людей, зібраних на кожному стадіоні, незадоволені, скаржаться на останні альбоми гурту, чекаючи почути «Everything Counts», «Stripped», «Enjoy the Silence», «Never Let Me Down Again», «I Feel You» або «Personal Jesus».
«Spirit» - це справді хороший альбом. Хтозна, чи не є він одним із найкращих, записаних гуртом у XXI столітті. З одного боку, тут є все, що домінувало у звучанні гурту останні дюжину чи близько того років. Тут є рок, злегка блюзова глибина, часте використання фуззових гітар, спотворений вокал, втеча від поспіху, обтяженого простими розгойдуючими ритм-треками. Плюс, безліч обов'язкових електронних відтінків і ця специфічна, аскетична сирість. З іншого боку, «Spirit» набагато багатший за звучанням порівняно зі своїми попередниками, і гурту нарешті вдалося створити кілька гідних пісень.
Це, безумовно, стосується відкриваючого альбом треку «Going Backwards», з якого музиканти не випадково розпочинають концерти цього року, і виправдовує себе, будучи обраним як перший сингл «Where's The Revolution». Перша балада на цьому альбомі «The Worst Crime», із душевисвердлюючим співом Гаана, нагадує атмосферу його альбомів із проєктом «Soulsavers». Загалом, на альбомі переважає баладний темп, і саме спокійніші пісні роблять його особливим, наприклад, «Cover Me», «Poison Heart» або «Fail», один із треків, заспіваних Гором (безумовно цікавіший, ніж коротка «Eternal»). Варто також зауважити, що з ритмічною «So Much Love Depesze» заглиблюються у своє минуле, може, навіть у вісімдесяті.
Одним словом, цікаво, тим більше що й у літературному шарі вони досить далекі від банальності. Цього разу музиканти торкаються теми духу сучасного людства, світу, в якому все важче спілкуватися, повного жадібності та бажань.