| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| CD | Epic | 82796 97754 2 | США | 2007 |
Через сім місяців після виходу свого першого іспаномовного альбому «Como Ama una Mujer», Дженніфер Лопес випустила ще один альбом під назвою «Brave». Це дуже маленька перерва, але, можливо, їй хотілося якнайшвидше наробити галасу, адже «Como» не справив особливого фурору. За ідеєю, «Brave» мав стати повною протилежністю свого попередника. По-перше, цей альбом знову повернувся до англійської мови, а по-друге, він залишив позаду всю похмурість і драматичність, замінивши її на легкість і бадьорість. Тим не менш, попри ці відмінності, в альбомів все ж лишилося дещо спільне, а саме - спільний настрій, який випромінює жінка, що знайшла своє місце в житті і абсолютно щаслива в шлюбі. У новому альбомі співачка відкрито використовує семпли зі старої класики, поєднуючи їх із фанк та R&B музикою. Вона також почала співпрацю з новими виконавцями та продюсерами, серед яких Райан Теддер, Джонатан Ротем, гурт «Midi Mafia» та багато інших. Але від роботи зі своїм давнім товаришем, продюсером Корі Руні, вона все ж відмовлятися не стала.
«Brave» поєднує в собі такі стилі, як поп, данс-поп, фанк та R&B. Вступна пісня «Stay Together», написана разом з Джонатоном Ротемом, є гімном моногамії, в якому Дженніфер заявляє, що нескінченні побачення та розбиті серця вже не в моді, потрібно шукати своє справжнє кохання і залишатися разом попри все. Це танцювальний трек, наповнений ламаними ритмами та синтезаторами, здатний миттєво підбадьорити будь-кого. Він міг би без проблем стати головним хітом 80-х чи 90-х років, коли в самому розквіті були такі гурти, як «The Cover Girls» та «Seduction» зі своєю танцювальною поп-музикою. Друга пісня «Forever» — це R&B зі східними мотивами й однотипними бітами, в якій Лопес впевнено стверджує, що вона знайшла свою другу половинку й має намір залишатися з нею до кінця життя. «Hold It Don't Drop It» очевидно запозичила тріскотливе звучання бас-гітари в диско пісні 1975 року «It Only Takes a Minute» у виконанні гурту «Tavares». Четвертий трек і головний сингл альбому – «Do It Well» можна описати як класичну танцювальну пісню з хіп-хоп ритмом та диско атмосферою у приспівах. Семпли взяті з пісні «Keep on Truckin», випущеної у 1973 році Едді Кендріксом. Райан Теддер, який взяв участь у записі цієї композиції, відгукнувся про неї так: "Я обожнюю цю пісню, навіть і не думав, що вона вийде настільки вдалою, адже процес її створення був справді важким. Головними натхненниками цієї роботи стали найкращі поп-артисти того часу - Бейонсе, Ріанна та Брітні Спірс. Я просто дивився на них і думав - якщо в них виходять хіти, чим гірша наша команда. Ми з Дженніфер просто відірвалися по повній і створили вибуховий сингл."
«Gotta Be There» використовує семпли вступної частини пісні Майкла Джексона 1971 року «I Wanna Be Where You Are», і розвивається у відмінну танцювальну хіп-хоп композицію. Протягом перших двох хвилин треку «Never Gonna Give Up» голос Дженніфер плавно виринає з вирва струнного оркестру, а потім знову в нього занурюється. Тут співачка віддалася роздумам про те, як же важко закінчувати романтичні стосунки. Найімовірніше, це відсилання до її нездійсненого нареченого - Бена Аффлека, яке явно читається в рядках: "Перш за все, я мала його пробачити і рухатися далі/А пробачити його було не так просто". «Mile in These Shoes» претендує на рок звучання. Куплети пісні схожі на мелодії, які зазвичай виконують початківці-рокери у гаражах, уявляючи себе зірками, а ось приспів вже вибухає впевненим хіп-хоп/рок звучанням та крутим барабанним ритмом. Дженніфер співає про свою байдужість до всіх ненависників, вказуючи на те, що вони ніколи не зрозуміють дівчину, не побувавши на її місці. Далі йде середньоритмічна, перевантажена синтезаторами «The Way It Is». У ній є доволі активна барабанна партія, а також цікаві вставки струнних інструментів. Ще одна пісня зі схожим ритмом – «Be Mine», але тут вже занадто примітивна лірика, ніби складена на ходу. У «I Need Love» Лопес намагається переконати саму себе, що настав час залишити всі тусовки та осісти. Процес переконання відбувається на фоні бадьорих гітарних акордів та ударних, узятих з пісні Білла Візерса «Use Me». «Wrong When You're Gone» зачаровує з перших-таки фортепіанних нот, що обволікають своїм ніжним звучанням. Чарівна мелодія та чіпкий приспів ставлять цю композицію на кілька щаблів вище за всі інші треки альбому. У заголовній пісні «Brave» Лопес співає про свою безстрашність. Мелодія відповідає змісту - така ж непохитна й урочиста.
Альбом «Brave» вийшов дуже навіть непоганим. Він не претендує на найвищі нагороди і не дивує несподіваними поворотами, але він життєствердний і динамічний. Це хороша музика, яку хочеться поставити на фон, щоб підняти собі настрій, а може навіть влаштувати під неї невелику домашню вечірку.