Beyoncé - B'Day

За словами самої Бейонсе, на створення альбому її надихнула її роль у голлівудській адаптації бродвейського мюзиклу «Дівчата мрії», де вона зіграла співачку, яка пережила безліч труднощів. У своїх піснях вона захотіла виразити ті почуття, які, на її думку, виражала її героїня. Весь альбом сприймається як інтелектуальний проєкт, що розкриває особистість співачки.

Новознайдена виразність Бейонсе в альбомі так гармонійно поєднується з фанковими барабанами та наростаючим звуком валторн, що навіть коли вона відходить від цього стилю, наприклад, у «Get Me Bodied» або «Upgrade U», цей зсув здається незначним. Як співачка Бейонсе звучить більш розкуто, а її виступи стають дедалі інтуїтивнішими та непередбачуванішими. Так, її пронизливий крик під звуки сирен у другому синглі «Ring the Alarm» звучить щиро, а в її голосі чути тривогу на межі з параноєю. Ця незвичайна, сповнена злості пісня у поєднанні з музичним відео викликали у слухачів чимало подиву та суперечок про те, чи справді Бейонсе говорить від імені своєї героїні, чи розповідає про саму себе.

Окрім самої Бейонсе, у роботі над альбомом взяло участь чимало інших продюсерів і авторів пісень. Дует The Neptunes допоміг їй у створенні «Green Light» — амбітного, динамічного треку, що постійно змінює свій темп, а також «Kitty Kat» — пісні з оманливо милим звучанням. Також в альбомі є дві роботи, створені спільно з продюсером Річем Харрісоном, в яких співачка демонструє свою впевненість — «Freakum Dress»: “Я надто довго сиділа в чотирьох стінах, час надолужити втрачене. До того ж він знову десь там з кимось фліртує” і вражаюче багатошарова «Suga Mama»: “Не сперечайся зі мною, дозволь усе зробити мені”. Найкращою піснею альбому можна назвати «Irreplaceable» від продюсерської команди Stargate. Раніше до теми розбитого серця Бейонсе завжди підходила буквально. Вона виражала свої почуття з такою серйозністю, у яку часом було важко повірити, не кажучи вже про те, щоб зрозуміти. «Irreplaceable» стала першою піснею, де співачка обманює саму себе, ідеально видаючи цю брехню своїм голосом. На момент виходу альбому таке виконання стало найскладнішим і найщирішим у кар'єрі Бейонсе.

Попри всі переваги, «B’Day» не можна назвати класичним поп-альбомом, просто тому що на той момент виконавиця вирішила більше не робити класичну поп-музику. Альбому бракує точності, з якою створювалися її ранні хіти. У ньому немає ні манливого шарму «Baby Boy», ні блиску робіт Destiny's Child. «B’Day» повний хороших, але, на жаль, непослідовно реалізованих ідей.