Beyoncé - I Am... Sasha Fierce

Як уже було згадано, перша частина альбому присвячена спокійним баладам. Усі пісні на диску добре написані і чудово виконані. «If I Were A Boy» має приємну гітарну партію, але, здається, безкінечно повторює одні й ті самі акорди. Тим часом, у пісні «Ave Maria» складно виділити індивідуальність Бейонсе, оскільки вона занадто багато запозичує з «Hallelujah» Леонарда Коена, включно з мелодіями вокальних партій, арпеджіо та тактовим розміром. «Disappear», ймовірно, є однією з найменш помітних робіт співачки. І проблема не лише в тому, що музика на «I Am…» нудна, хоча це справді так, якщо не рахувати гуркоту барабанів і гітар у «That's Why You're Beautiful». У всьому проєкті відчувається щось розчаровуюче. Попри те, що вокальні здібності Бейонсе викликають лише захоплення, а деякі мелодії добре запам'ятовуються і повні м'яких, приємних текстів, важко зберігати інтерес до «I Am…» від початку до кінця.

Однак, коли вже здається, що вся надія втрачена, Бейонсе показує іншу сторону себе з піснею «Single Ladies (Put A Ring On It)», наповненою фанком і потужним ударним бітом. Протягом усієї пісні звучить захопливий і по-справжньому фантастичний ритм, під який Бейонсе очолює зухвалий, впевнений, постфеміністичний марш для самотніх жінок по всьому світу. Всього за три хвилини «Sasha Fierce» переважає «I Am…», і, хоча інші чотири пісні звучать менш яскраво, всі вони по-своєму хороші.

З другої частини альбому стає зрозуміло, що Саша — дива, яка любить слухати музику і знімати відверте відео на телефон. Як і Бейонсе, вона боїться залишитися з розбитим серцем, про що розповідає в пісні «Scared of Lonely», бездоганно спродюсованій Rodney Jerkins. Що важливіше, в її піснях помітний вплив соул-стилю мотаун («Ego»), якого дуже бракує першій половині альбому. Наступна пісня «Diva», що являє собою басовий клубний біт із численними накладеннями, після першого прослуховування може викликати подив. Однак поступово від неї буде складно відірватися. Голос Бейонсе звучить звідусіль, видаючи то хрипкі протяжні фрази, то роботизовані звуки, то демонструючи свій знаменитий вокал. Усе це дуже чіпляє, тож пісня безумовно заслуговує на шанс. Увагу слухачів також привертає робота «Sweet Dreams» у жанрі синті-поп, яка наче була створена для клубів, а також «Video Phone», експерименти з вокалом і запам'ятовувані імпровізації якої додають індивідуальності всьому альбому.

Альбом «I Am… Sasha Fierce» важко оцінити належним чином. З одного боку, в ньому забагато пустих робіт і погано виконаних ідей, щоб вважати його успішним. З іншого — це збірка доволі хороших треків, які, на жаль, закінчуються так раптово.