Nirvana - Bleach

Серед найпопулярніших гранж-гуртів (таких, як Alice in Chains або Soundgarden) творчість Nirvana мала найбільший вплив панку. Особливо в пісні «Bleach» можна почути натхнення таких гуртів, як Black Flag або The Clash. У цьому альбомі переважає панківська сирість і простота. Його зміст суттєво відрізняється від пізнішого, знаменитого «Nevermind». У ньому переважають важкі, масивні композиції, часто витримані в середньому темпі. Якщо додати до цього гаражне, не дуже професійне звучання, то альбом справді можна віднести до творів панк-року. Коли вийшов дебютний альбом, він залишився практично непоміченим, але після успіху наступного альбому його почали масово купувати, завдяки чому за кілька років він став платиновим.

Перший трек «Blew» просто вгризається в землю своєю важкістю. Попри це, тут знайшлося місце для доволі запам'ятовуваного приспіву й акуратного гітарного соло. «Floyd the Barber» записаний у такому ж стилі, з чудовою кінцівкою, де головна тема звучить один раз, спочатку всіма інструментами, потім ударними і басом, а потім лише ударними - це доволі цікавий ефект. Найхітовіша і найбільш мелодійна з усіх «About a Girl» - єдина, яка нагадує зміст «Nevermind» і цілком могла б бути включена до нього. Водночас у ній вперше проявився талант Кобейна до створення цікавих мелодій, і її справді приємно слухати. Є також трохи хітовості в кавері на пісню «Love Buzz» з репертуару рок-гурту Shocking Blue. У ній звучать хаотичні гітарні партії Кобейна, а також дуже запам'ятовуваний басовий мотив.

«Paper Cuts» - це розворот на 180 градусів - рашпільні гітарні партії й похмура, параноїдальна атмосфера. Ця пісня нагадує пізні роботи Alice in Chains, і не лише за настроєм - міст між куплетами і приспівом має типово стейлівську вокальну лінію. Чудовий, дуже інтригуючий запис. У пісні «Negative Creep» Курт часом звучить як сам Лемі Кілмістер з Motörhead, хоча деякі його вигуки можуть дратувати. «Swap Meet» відрізняється доволі мелодійною - як для цього лонгплея - вокальною лінією. Також варто відзначити чудово темпову «Mr. Moustache» і потужну, найдовшу з усього трекліста, «Sifting». На жаль, серед 9 вдалих речей знайшлося місце і для двох слабких, не дуже цікавих треків: «School» і «Scoff».

«Bleach», безумовно, найпохмуріша й найважча робота Nirvana, наповнена гнівом, смутком і похмурою атмосферою - у результаті вона дуже добре передає характер самого Курта, основного автора пісень гурту. Тут не так багато комерції чи запам'ятовуваних мелодій, але у своїй безвиході альбом справді інтригує - хай і не бездоганно - і може дати масу задоволення при прослуховуванні. Ідеально підходить для осінніх вечорів.