Amy Winehouse - Frank

У плані текстів Емі Вайнгаус вирізняється своїм особистим стилем оповіді. У її роботах очевидний вплив таких виконавиць, як Сара Воан і Діна Вашингтон. Втім, у Вайнгаус стільки таланту й сміливості, що всі порівняння здаються просто безглуздими. Наприклад, у чудовій і проникливій композиції «Put It In The Box» вона, надихнувшись роботами Еріки Баду, прямо доносить власну точку зору на зруйновані стосунки.

Сама співачка стверджувала, що може писати лише про те, що пережила особисто. І хоча в деяких моментах з цим можна було б посперечатися, важко не почути чесність і душу, що резонують протягом усього альбому. Недоліками цього лірично свіжого й безкомпромісного альбому можна назвати хіба що його подекуди нав'язливі біти, але навіть вони під час живих виступів звучать напрочуд органічно.

Вайнгаус звучить так, ніби вона півжиття виступала в прокурених джазових клубах, а в її текстах порушуються настільки серйозні теми, що дивно усвідомлювати, що на момент запису альбому їй було лише 19 років. Альбом «Frank» доводить, що успіх Вайнгаус базувався на чистому таланті, а не на хороших продюсерах. Навіть просто слухати, як вона кілька хвилин виконує на гітарі «You Sent Me Flying» – суцільне задоволення. Крім того, такі пісні виконавиці, як «Fuck Me Pumps», «Take the Box», і «I Heard Love Is Blind» змусили багатьох по-новому поглянути на музичну сферу, на стосунки і навіть на саму співачку. Своєю композицією «In My Bed» вона довела, що може займатися комерційним R&B, а клубна «Moody's Mood for Love» показала її талант як джазової виконавиці.

«Frank» розкриває Вайнгаус з усіх боків. Вона сильна й зухвала, але все ж прагне любові та турботи. У своїх піснях вона малює складну картину її стосунків з чоловіками. Свій біль і смуток вона демонструє через надривний спів, гнів і розчарування – через крики, а пристрасть і флірт – через протяжні наспіви. Присвятивши пісню своїй гітарі («Cherry»), вона переходить до душевних балад, таких як «(There Is) No Greater Love». Натяки на потяг співачки до саморуйнування добре помітні в піснях «What Is It About Men» та «Amy Amy Amy».

Попри успіх альбому, сама співачка заявляла, що жодного разу не слухала його від початку до кінця і лише на 80% вважає його своєю заслугою. І хоча культурна значущість Емі Вайнгаус сильно оспорюється популярними критиками, її музичний талант широко визнаний. Виконавиця є важливою постаттю не лише для історії поп-музики Великої Британії та жіночого музичного мистецтва 2000-х років, а й для багатьох прихильників по всьому світу. За своє коротке життя Емі випустила лише два альбоми, але за її дебютом можна впевнено сказати, що вона могла б змагатися зі справді великими артистами, якими так глибоко захоплювалася.