Daft Punk - Random Access Memories

І справді – «Random Access Memories» дихає духом давно минулих років - дивовижно гучні ударні, неквапливі каденції фортепіано, басовий грув і - що найцікавіше - рідкісне використання вокодерів і синтезаторів. Якщо додати до цього увагу до деталей та надзвичайно вдалі симфонічні інтерлюдії, можна сказати, що творчість Daft Punk увійшла у стадію свідомої композиції, далеку від цифрової переробки. Загравання з класичною музикою, як і слід ставитися до саундтреку до «Tron: Legacy», безумовно, зіграло свою роль.

На альбомі «Random Access Memories» Daft Punk переносять слухача у часі та просторі до сонячної Каліфорнії 70-х років, повної помаранчевих заходів сонця, приємного тепла ночі та емоцій.

Усі треки чудові, вони звучать дуже "органічно". Найпримітніші ніжна та спокійна «Without» і, здавалося б, банальна, проста, але з ідеально підібраними гітарою, басом і вокалом, захоплива з першого прослуховування «Get Lucky».

Що спочатку можна вважати недоліком, так це відсутність імпульсу, до якого дует звик за роки. Альбом по праву відкривається треком, що щедро випаровує значну кількість нітрогліцерину й амфетаміну, тільки для того, щоб уповільнити серцевий ритм кібербаладою та мемуарами Джорджіо Мородера - ще одного героя диско й танцювальної музики на «Random Access Memories». Такі синусоїдально дозовані емоції, однак, вчать слухати і готують до центральної композиції – «Touch», яка є записом паралельного всесвіту гурту Pink Floyd, що має справу з поп-музикою, яку неможливо перекласти в танцювальну хореографію. Це казково пишне творіння, космічна турбулентність, що зливає воєдино безліч музичних форм - не випадково стоїть у контрапункті з хітовим радіосинглом. Зневірений головний герой «Touch» отримує відповідь на прохання про нові відчуття і звукові захоплення, кинуті в ефір у вигляді фанкової петарди «Get Lucky».

Альбом зберігає крихкий баланс між матеріалом, призначеним для клубних танцполів, і вечором у навушниках вдома. Такий серйозний стилістичний розкол, поряд із відмовою від цитування інших семплів, є найбільшою невідомістю при першому знайомстві з «Random Access Memories». Напрямок, обраний для звуків, з яких Daft Punk досі відкрито, хоч і вибірково, черпали, приводить до феноменально складених і записаних гібридів диско-фанку, але переважна вага почуттів до золотої доби французьких кумирів затьмарює жвавіші частини платівки. Сонячна, солодко-сумна «Fragments of Time», здавалося б, лише заманює своїм динамічним вступом, щоб несподівано вичавити кілька сліз і залишити слухача посеред його власних, нездійснених бажань.

Інструментальна електроніка, представлена рефлексивною «Motherboard» і жвавою «Contact» - з ритм-секцією, що скаче за диким арпеджіатором, повинна присоромити The Chemical Brothers і дати поживу для роздумів IDM-хлопцям із Warp Records. Здавалося б, близька за стилем до композицій з альбому «Discovery», вона видається багато аранжованою, можливо, вказуючи дуету на майбутнє.

Альбом, що триває майже сімдесят п'ять хвилин, часом дивує несподіваним жонглюванням стилів і натхнень, скріплених вдумливістю і потужною електронною зброєю або магічним "french-touch", який, попри неприродне середовище існування - подалі від моторних зациклених барів і подрібненого вокалу - часто пожвавлює композиції «Random Access Memories» несподіваним чином. Тим, хто прагне лише запам'ятовуваних приспівів, загрожує легка печія, тому варто уважно прослухати наступні треки, адже в більшості з них дует залишив частинку власної душі. І ви можете це почути.

Запитання "I need to know, please tell me who I am", яке звучить в одному з треків, можна віднести до головної тези альбому. Концепція, що лежить в основі його теми, є не чим іншим, як дослідженням совісті щодо власної роботи на основі семплінгу. Парадоксально, але цей дует не дозволяє нам забути, що часто лише кілька тактів, вирізаних із хітів сімдесятих і вісімдесятих, можуть оформити на екрані ноутбука хіт, здатний поставити світ на коліна. За допомогою цифрової переробки ми знову насолоджуємося звуками, які були створені кілька десятиліть тому завдяки роботі звукорежисерів, запису, мікшуванню та мастерингу, а також - перш за все - пристрасті та майстерності виконавців.

Daft Punk виходить переможцем із боротьби за власну ідентичність, переходячи однією ногою на бік тих, чия музика створюється не з секунд, вирізаних із давно забутого хіта, а з народження незалежно реалізованої ідеї.