| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Streamline Records | B0019295-01 | США та Канада | 2014 |
| CD | Streamline Records | B0019295-02 | США | 2013 |
Влітку 2013 року Леді Гага оголосила про вихід свого нового альбому, який, за її словами, має поєднати в собі "музику, мистецтво, моду і технології". Більшість критиків сприйняла цю новину не надто з ентузіазмом. Її друга платівка «Born This Way» стала комерційним проривом, але весь успіх затьмарили непродуманий промотур і слабенькі музичні кліпи. Галас, що здійнявся 2008 року після виходу її дебютного синглу «Just Dance», давно вщух, і музичні критики вже практично зійшлися на думці, що час правління королеви епатажу добіг кінця. Співачка тим часом розкрила й назву майбутнього альбому – «Artpop», а ще з якоїсь причини зробила тату з цим словом на своїй руці. У зв’язку з цим запеклі шанувальники творчості Гаги, найімовірніше, почнуть шукати всілякі відсилки й приховані сенси в п’ятнадцяти треках нового альбому. Тепер для них не так важливим буде зміст платівки, бо куди цікавіше розгадати загадку, яку так ненав’язливо підкинула Леді Гага.
Проте на зміст увагу звернути варто, адже «Artpop» має цікаву триступеневу структуру. У першій частині альбому зібрані пісні з найсміливішим експериментальним звучанням. Друга частина зосереджена виключно на танцювальних треках, спродюсованих Полом Блером. А фінальна частина альбому стала епіцентром самобичування, уяви й театральності, ніби продовженням «Born This Way».
У самій першій пісні «Aura» Гага у своїй звичній містичній манері співає про таємниці власної персони. Це неймовірно похмурий трек, який міг би бути чудовим смисловим продовженням вічних хітів співачки «Paparazzi» і «Telephone». Чи має ця пісня увійти до числа синглів — не зовсім зрозуміло. Безсумнівно, вона дуже швидко запам’ятовується, але навряд чи широка публіка зможе так тонко відчути її посилення, як це роблять справжні фанати Гаги.
У «Jewels n’ Drugs» Леді Гага поступається лідерськими партіями тріо реперів - T.I., Too Short і Twista. На превеликий жаль, у цих хлопців немає нічого спільного, окрім літери «Т» на початку псевдонімів. Усе звучить украй розрізнено, через це пісня з тріском провалюється і стає найслабшою в альбомі. Якщо Гага ще коли-небудь захоче спробувати сили в стилі хіп-хоп/реп, то їй краще об’єднатися з реперками, тоді в неї точно вийде створити вбивчий гімн сильних і незалежних дівчат.
Композиція «Do What U Want» з Ар Келлі звучить не так шалено, як можна було б очікувати від цієї парочки, але тут дуже цікаво послухати, як Леді Гага намагається постійно розтягувати ноти, щоб підлаштуватися під віртуозний стиль співу свого колеги. Доволі незвичний стиль співу виконавиця демонструє і в пісні «Dope», де її голос звучить максимально чисто й упевнено, бо не прикрашений жодними фільтрами і тим паче автотюном.
Заголовний трек «Artpop» досить сильно вирізняється на загальному тлі. Гага співає з таким холодним шармом Деббі Гаррі, при цьому на тлі звучить енергійна пульсуюча диско-мелодія. А в наступній пісні «Swine» вона вже надривно викрикує приспіви під безперервний бій драм-машини.
Якщо говорити про ліричний бік композицій, то тут Гага, як і раніше, не претендує на якусь глибокодумність і далі вигадує кумедні метафори з еротичним підтекстом. З іншого боку, після досить серйозного альбому «Born This Way» прості й навіть гуморні тексти — це саме те, що потрібно більшості слухачів.
На треках «G.U.Y.» і «Sexxx Dreams» шалений темп платівки трохи сповільнюється, і співачка починає розповідати про свої сексуальні походеньки безпосередньо від першої особи, а в «Mary Jane Holland» вона заводить вельми прямолінійні розмови про вживання марихуани. У фінальній пісні альбому «Applause» Леді Гага не вигадує жодних метафор, а з притаманною їй відвертістю дає волю своїй драматичній театральності і просто заявляє: "Я живу заради оплесків". Здавалося б, це найкращий кандидат на звання радіо-хіта, але й цю композицію багато критиків сприйняли неоднозначно. Як не дивно, це перша платівка Леді Гаги, у якій немає жодного очевидного хіта і жодного даху зриваючого приспіву. Можливо, це пов’язано з тим, що співачка стала менше співпрацювати з продюсером RedOne, руками якого були створені найперші й найуспішніші сингли Гаги з соковитими бітами й вставками найрізноманітнішими мовами світу. Тут же з його допомогою створено лише два треки – «Edge of Glory» і «Gypsy», тільки їх очевидно недостатньо, щоб витягнути весь альбом на колишній рівень. Ніхто не сумнівається в тому, що «Artpop» усе ж очолить альбомні чарти, але деякі його моменти викликають досить багато питань.
«Artpop» не став найкращою платівкою Леді Гаги, і навіть з усіма його недоліками він стоїть на голову вище за всі останні релізи у світі поп-музики. Той факт, що роботи цієї співачки й досі бурхливо обговорюють і критикують, свідчить про її силу й вплив, адже ніхто про неї досі не забув і всі чекають від неї чогось шедеврального. Немає жодного сумніву в тому, що недоліки, виявлені в альбомі «Artpop», лише замотивують співачку працювати ще більше й ще старанніше.