| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Streamline Records | B0025845-01 | США | 2016 |
| CD | Streamline Records | B0025801-02 | США | 2016 |
Комусь може здатися, що Леді Гага не привносить у світ поп-музики нічого крім шалених, розкутих виступів на сцені, але ті, хто вміють дивитися крізь образ, точно знають, що це неймовірно талановита артистка з голосом, що йде з глибини її душі. Проте альбом «Artpop» розділив її кар’єру на «до» і «після». «До» було часом поп-легенди. Легенди, яка без утоми створювала танцювальні, надихаючі сингли. «Після» почалися лише відчайдушні спроби повернути той ідеальний образ, який так усім сподобався на початку кар’єри Гаги. Чого вона тільки не робила: і сукню з сирого м’яса вдягла, і дуети з Тоні Беннеттом записала, і навіть подалася в акторство, зігравши одну з головних ролей у серіалі «Американська історія жахів». Зрештою вона записала новий альбом «Joanne», у якому спробувала зробити все можливе, щоб повернутися в обожнюваний усіма образ зухвалої поп-королеви.
Відкриває платівку композиція «Diamond Heart», у якій Леді Гага одразу починає демонстрацію свого вокального хисту. Це стрімкий поп-гімн із різко виділеними рок-елементами. Ритм задають головним чином барабани й нічим не оброблений голос самої співачки. Приспів тут досить довгий і найзапам’ятовуваніший в альбомі. "Я, може, й не бездоганна, але в мене діамантове серце", — співає Гага. Вона, можливо, й не бездоганна, а от вступний трек однозначно таким є!
Альбом «Joanne» багатий на невеликі подорожі в минуле. Наприклад, «John Wayne» відсилає нас до часів ковбоїв, а «Come to Mama» йде просто в 60-ті роки, коли були популярні дівчачі джазові гурти. Гага активно досліджує різні жанри й особливо заглиблюється в кантрі. У треку «Dancin’ in Circles» дівчина об’єднує свої сили з музикантом Бек. З його допомогою їй вдалося вигадати ще більше хитромудрих метафор, пов’язаних із самозадоволенням. Тут дуже сильний вплив хіп-хопу і через це пісня здається не зовсім доречною, адже ця платівка більше орієнтована на занурення в атмосферу Дикого Заходу, а не танцполу. І навіть попри це, «Dancin’ in Circles» — найвкрадливіший і найсексуальніший трек альбому. Шепіт Леді Гаги на самому початку безповоротно зачаровує й спокушає.
Гага зважилася ще на одну колаборацію з Флоренс Велч у пісні «Hey Girl». І тут два приголомшливі голоси зливаються воєдино в повільному ритмі мелодії, що красиво поєднує елементи жанрів R&B і соул. Текст пісні досить простий і від цього її сенс стає доступним кожному. Можна вже уявити, який фурор вона справить, коли вперше прозвучить наживо.
З-під рук продюсера Bloodpop вийшов блискучий трек у стилі хонкі-тонк «A-YO», наповнений звуками оплесків і розв’язними гітарними мелодіями. Він просто ідеально поєднав у собі стилі кантрі й поп. Композиція «A-YO» однозначно стане наступним синглом співачки, адже вона вже здобула безмежну любов фанів, які почули її живе виконання.
У «Sinner’s Prayer» Леді Гага додає трохи флейти й різних передзвонів, щоб зав’язати відверту розмову про розрив стосунків, стилізувавши все це під сповідь. Цей трек миттєво захоплює увагу завдяки прекрасному вступу, яке Гага виконує дуже глибоким голосом.
Цікаво подивитися й на спільну роботу соліста гурту «Tame Impala» Кевіна Паркера і Леді Гаги під назвою «Perfect Illusion». Це перший сингл альбому, явно орієнтований на радіочарти. Проте фан-база Гаги розділилася на два табори. Таку незвично гучну й напористу пісню частина слухачів одразу полюбила, а частина щиро зненавиділа. Напевно, це не той результат, на який сподівалася команда музикантів і продюсерів, але це не скасовує того факту, що композиція все-таки чудово вписується в контекст альбому й досить швидко запам’ятовується. Крім того, вона коротка, ефектна й має незвичну тональність. Що ж тут може не сподобатися?
На обкладинці альбому «Joanne» Леді Гага красується в образі прекрасної дівчини-ковбоя. Дивлячись на це, одразу виникає слушне питання: це просто черговий костюм артистки, яка любить загадкові перевтілення, чи це те, ким насправді є Стефані Джерманотта? Напевно, це щось середнє. Гага не оголила всю свою душу в «Joanne», але вона дала нам побачити її суть, її справжні бажання. У результаті ми отримали унікальну музичну роботу: свого роду дивну, але максимально притягальну й автентичну.