Lana Del Rey - Lana Del Rey

Під цим псевдонімом вона випустила один альбом на лейблі 5 Points Records, після чого уклала контракт зі студіями звукозапису Polydor та Interscope Records, а заодно виправила прикру описку в псевдонімі. Співачка згодом викупила права на альбом Lana Del Ray A.K.A. Lizzy Grant і зажадала прибрати його з усіх музичних майданчиків. Однак усі фанати виконавиці й досі можуть знайти його на просторах YouTube.

Слухаючи Lana Del Ray A.K.A. Lizzy Grant, можна з подивом виявити, що в ньому ще немає того тужливого седкор-стилю, який був характерний для альбому «Born To Die», який так полюбився прихильникам Лани Дель Рей. Цей альбом, навпаки, виконаний у більш безтурботному стилі й ніби існує поза будь-якими жанрами; у ньому відчувається серйозний вплив альтернативного року, поп-музики та інді-пісень. Лише дві композиції хоч чимось нагадують нинішнє звучання виконавиці – перша й остання пісні в альбомі.

Альбом починається з пісні «Kill Kill», яка згодом була випущена у форматі синглу. Це, мабуть, одна з головних окрас збірки, і сприймається композиція як своєрідний попередник «Dark Paradise», особливо в приспіві, де повторюється один і той самий рядок: “I'm in love with a dying man”. Мелодія в «Kill Kill» повільна й заспокійлива (але не занудна), і нічого схожого на неї в альбомі більше не знайти, якщо не брати до уваги останню пісню. А у фіналі композиції відлунням повторюються слова “One, two, make it fun / Don't trust anyone”, які нагадують про татуювання зі словами «trust no one» («нікому не довіряй») на правій руці співачки.

Останню пісню в альбомі Lana Del Ray A.K.A. Lizzy Grant мають впізнати всі її прихильники, навіть якщо про цей альбом вони чують уперше. Це оригінальна версія «Yayo», перезаписаний варіант якої з'явився в альбомі «Paradise». В обох версій «Yayo» є свої плюси й мінуси, але в оригіналу є дві незаперечні переваги. Це, по-перше, пронизливе відлуння зі словами «dark night» наприкінці бриджа (між куплетом і приспівом), і інструментальна партія, яка грає з кінця останнього бриджа до самого завершення композиції.

Будь-який фанат Лани Дель Рей знає, що в Елізабет Грант було доволі насичене життя до того, як вона розпочала свою музичну кар'єру. І в деяких піснях з альбому Lana Del Ray A.K.A. Lizzy Grant можна знайти натяки на її бурхливе минуле. Наприклад, пісня «For K Part 2» прямо вказує на одного з найзагадковіших знайомих співачки під псевдонімом K. Припускається, що Лана колись зустрічалася з ним, але значно цікавіші чутки про те, якою людиною був цей K. Кажуть, що він або загинув, або був засуджений до смертної кари за якийсь серйозний злочин і перебуває в камері смертників. Сама по собі пісня доволі нудна, але зате вона дає зрозуміти, яке місце в житті співачки посідав таємничий K.

Композиція «Brite Lites» була спробою Лани записати танцювальний трек, і спроба ця, м'яко кажучи, невдала. Вокалу бракує динаміки, інструментальні партії звучать непрофесійно, а пісня загалом викликає подив. Тягучий голос Лани просто не підходить для танцювальних треків, адже він був створений для таких композицій, як, наприклад, «Born To Die» та «Ride», де він не змішується з безликою електронною музикою, якій саме місце на таких же безликих збірках.

В альбомі є кілька пісень з доволі цікавими назвами. Друга композиція, «Queen of the Gas Station» («Королева бензоколонки») – це потенційний хіт із запам'ятовуваним приспівом, а співає Лана про те, як сильно вона, власне, любить бензоколонки. Судячи з усього, це метафора, яка вказує на те, що їй не потрібна розкіш для щастя, але трактувань у пісні може бути кілька. І як можна забути про трек «Gramma (Blue Ribbon Sparkler Trailer Heaven)», назву якого можна приблизно перекласти як «Бабуся (трейлерний рай з бенгальськими вогнями та синіми стрічками)»? Так, фрагмент у дужках – це теж частина назви. Чи пов'язаний він хоч якось із піснею? Ні. Але гіршою від цього композиція не стає.

Для давніх прихильників Лани подібні назви не в новинку. Вони напевно пам'ятають старий акаунт співачки на MySpace, який вона вела ще до виходу альбому Lana Del Ray A.K.A. Lizzy Grant. Там вона проголосила себе “королевою блискучих скакалок” (Sparkle Jump Rope Queen), і саме цей титул мелькає в пісні «Little Girls (Put Me In A Movie)». Усі ці дивні титули й назви пісень можна пояснити тим, що Лана проходила через знайомий багатьом період у житті, коли людина поняття не має, що взагалі робить. Ми намагаємося створити собі максимально вигадливий імідж, щоб знайти душевний комфорт (і це майже ніколи не працює). На щастя, вона переросла фазу блискучих скакалок, ставши врешті культовою співачкою.

Хоч альбом Lana Del Ray A.K.A. Lizzy Grant трохи прочинив завісу таємниці над минулим Лани Дель Рей, однак його складно комусь рекомендувати. Так, тут є пісні, здатні надовго затриматися в плейлистах фанатів (на кшталт «Kill Kill», «Queen of the Gas Station», «Mermaid Motel» та «Yayo»), але всі інші композиції виглядають, скоріше, як скасовані демо-записи недосвідченого шкільного музичного гурту. Born To Die та Paradise перевершують цей альбом за всіма параметрами: тексти, звучання інструментів та загальна якість цих альбомів близькі до ідеалу, а вже якщо порівнювати їх з Lana Del Ray A.K.A. Lizzy Grant, то вони і взагалі виглядають бездоганно. Тож краще просто вдати, що доброї половини пісень з цього альбому ніколи не існувало, і просто насолоджуватися пізнішою творчістю Лани Дель Рей.