Lana Del Rey - Chemtrails over the Country Club

Альбом відкриває легка фортепіанна композиція «White Dress», що розповідає про розчарування Лани в музичній індустрії, проблеми, пов'язані зі знаменитістю, а також про те, як могло би скластися її життя без такої популярності. Це дуже меланхолійна пісня, яка чудово відображає суть усього альбому, повного роздумів і самоаналізу.

Титульна пісня «Chemtrails Over The Country Club» була випущена задовго до виходу самого альбому разом із музичним кліпом, повним жахів і містики. Вона зовсім не така ніжна, як перша, у ній вже набагато більше ударних. Дель Рей описує міське життя і яскраво демонструє штучність надто романтизованої "американської мрії".

«Tulsa Jesus Freak». Досить специфічна пісня, яку оцінять далеко не всі через велику кількість високих нот і повторювану лірику. Її основна інструментальна частина представлена барабанами і фортепіано. Тут Лана торкається ідей релігії та американського життя.

«Let Me Love You Like A Woman» — це надзвичайно вишукана сумісь гармонійного вокалу та ритмічних акордів піаніно. Досить мрачна композиція, що нагадує альбом «Ultraviolence» з його повільними, схожими на панахиду треками.

«Wild At Heart» починається з легкого перебору гітарних струн. У першому припіві додається піаніно, що надає пісні несподівану нотку оптимізму. Лана співає у неймовірно гарному регістрі, який вигідно підкреслює різкі нотки голосу дівчини. Тут піднімається тема стосунків, які дарують людині відчуття свободи та дикої нестримності.

У «Dark But Just A Game» Лана знову вдається до використання нижнього регістру, через що її спів набуває відтінків старого Голлівуду, а звуки танбура та інтенсивних басів надають пісні джазового стилю. Вона співає про підводні камені життя знаменитості, про те, як це життя стає кліткою, з якої неможливо вибратися, не втративши розум.

«Not All Those Who Wander Are Lost». Як і у випадку з «Wild At Heart», пісня починається дуже м'яко, з приємного перебору акустичної гітари, а потім вражає високими нотами припіву. Дель Рей нарешті звільняється від стилю гранж, який використовувала на початку кар'єри, і переходить на новий, неземний рівень творчості. Загалом пісня вийшла дуже умиротворюючою і позитивною.

У «Yosemite» Лана вкотре продемонструвала свої патріотичні почуття. У цьому треку гітарна мелодія стала більш драматичною, у ній почали проступати латиноамериканські ритми та гра боєм. Він разюче відрізняється від попередніх легких, невимушених пісень. Голос Лани стає неймовірно томним і спекотним і немовби переносить слухача в один із жарких американських днів.

Композиція «Breaking Up Slowly» записана у співпраці з Ніккі Лейн. Тандем співачок вийшов надзвичайно вдалим, вони самозабутньо розповідають історію про токсичні стосунки та біль розставання. Грубувата мелодія електрогітари якнайкраще вливається у потік голосів і лірики. Меланхолійний тон і торжество самотності — все це невід'ємні складові творчості Дель Рей, і в цьому вона справді геніальна.

«Dance Till We Die» віддає шану деяким великим композиторам, які вплинули на Лану. Тут вона знову повертається до трохи старомодного альтернативного звучання. Не можна не відзначити майстерність, з якою співачка відроджує вінтажний стиль музики, залишаючись при цьому на хвилі актуальності. Вона вміє створювати хіти й водночас провокувати відчуття глибокої ностальгії.

«For Free» стала ще однією спільною роботою, але тепер із Зеллою Дей та Уайз Блад. Обидві дівчини чудово доповнюють вокал Лани, і у них виходить дуже гарна, вишукана пісня. Є щось незвичне в тому, що Лана Дель Рей вирішила завершити альбом таким музичним тріо, оскільки вона завжди була незалежною артисткою і вкрай рідко працювала з іншими виконавцями. Можливо, це натяк на те, що в майбутніх альбомах Лана познайомить нас ще з багатьма своїми товаришами по зоряному цеху.

Загалом можна сказати, що Лана Дель Рей почала відходити від важкого електронного звучання і надавати перевагу мелодіям гітари та піаніно, а також більш невимушеному вокалу. Їй вдалося створити оптимістичну атмосферу і знайти свій душевний спокій, а це у неї не виходило зробити в жодному з попередніх (досить депресивних) альбомів. Не може не радувати і прагнення Лани співпрацювати з іншими музикантами, оскільки вибирає вона їх дійсно мудро. Спільна творчість зовсім не шкодить композиціям, а робить їх ще більш цільними та унікальними.