«Norman Fucking Rockwell!» став шостим студійним альбомом Ланы Дель Рей. Його світова прем'єра відбулася 30 серпня 2019 року. Цього разу Лана безнадійно закохана. Вона повністю віддається меланхолії та самообману. Цей альбом сповнений емоційних злетів і падінь, проте, завдяки тому, що співачка все пропускає крізь гламурну призму старого Голлівуду та м'якого романтизму, він сприймається дуже органічно та збалансовано.
Лана задає настрій усьому альбому композицією - «Norman Fucking Rockwell». На тлі звучать чарівні мелодії скрипки та фортепіано, а вона з неймовірною елегантністю співає про чоловіка-поета, який поводиться немов дитина і звинувачує всіх довкола у своїх невдачах. Потужна й чарівна пісня одразу занурює слухача у свою історію.
У треку «Mariners Apartment Complex» досить неквапливий розвиток, але всі очікування виправдовуються, коли чуєш настільки прекрасний, ніжний приспів. Тут чудово змішалися елементи фолку та року. Композиція звучить як вічна класика.
У «Venice Bitch» Дель Рей перевершила саму себе і створила 10-хвилинний епос із домішкою попсового звучання та трохи психоделічного гітарного соло.
«Fuck It, I Love You» - це одна з найрозслабленіших і найграйливіших пісень альбому. Однак і тут є щіпка приреченості. Рядок «Хочу, щоб ти мріяв про мене» дівчина проспівує із захопливим надривом, також дуже цікаво послухати, як вона перекручує назву пісні своєю незвичною вимовою.
«Doin Time» є єдиним кавером альбому. Стара хіп-хоп композиція 90-х років перетворюється на модний літній хіт. Саме з такою піснею хочеться мчати по автостраді на автомобілі з відкидним дахом.
Піаніно та струнні інструменти скромно звучать на тлі «Love Song», а Лана співає оду своєму чоловікові. Кохання повністю поглинає дівчину, вона готова віддати все, аби бути з цією людиною. Здавалося б, пісня про кохання, але постійні думки про те, як можуть закінчитися стосунки, сильно затьмарюють атмосферу.
«Cinnamon Girl» своєю лірикою нагадує перший альбом Лани. Знову піднімається тема руйнівних токсичних стосунків, але тепер у співачки з'явився більш зрілий погляд на це. “Якщо ти обіймеш мене, не завдавши болю, ти будеш першим, хто це зробить” - це глибокі та абсолютно приголомшливі слова.
«How To Disappear» переносить слухача до джазового нічного клубу. У пісні танцювальний ритм, який трохи нагадує різдвяну атмосферу. Лана знову співає про руйнівні стосунки, але цього разу в неї вже є дитина, і вона з тугою озирається у своє шалене минуле. Кінцівка пісні натякає на те, що вона так і не зможе розлучитися зі своїм чоловіком.
«California». Тільки Лана Дель Рей може занурити у гіпноз на цілу хвилину, просто виконуючи приспів. Вона буквально благає свого колишнього коханця повернутися до Каліфорнії, водночас виказуючи неповторний вокал. Дівчина здається відірваною від реальності, майже одержимою, через що пісня набуває певного відтінку темряви.
«The Next Best American Record» - це повільна пісня довжиною в шість хвилин. Лана розповідає про своє емоційне вигорання, що сталося після безперервних спроб написати “наступний американський хіт”. Можливо, не найзапам'ятовуваніший трек, але оцінку 8 із 10 точно заслуговує.
«The Greatest» - це п'ятихвилинний доказ безсумнівної унікальності Лани Дель Рей. Вона провела грандіозну роботу, висвітливши в цій пісні душевні моменти особистого життя, і водночас прокоментувавши деякі світові тренди. Уважний слухач знайде тут цілу скарбницю подвійних смислів.
«Bartender». Лана демонструє свій видатний вокал під акомпанемент фортепіано, вдаючись до чарівного “тремтіння” голосу та сміху в приспіві. Напівшепіт приємно пестить слух, а вся пісня нагадує безперервний солодкий сон.
«Happiness Is A Butterfly». Спочатку голос Дель Рей може здатися трохи приглушеним і відстороненим, але саме завдяки такому контрасту приспів починає звучати неймовірно пристрасно й емоційно. Це дуже самобутня та запам'ятовувана пісня.
«Hope Is A Dangerous Thing For A Woman Like Me To Have – But I Have It» стала дуже глибокою поетичною баладою. Лана розповідає про свою боротьбу з депресією та зловживання алкоголем. Вона знову занурюється у всю бурю емоцій, заявляючи: “Не питай, чи щаслива я. Ти знаєш, що це не так, але мені хоча б уже не так сумно”.
Лана Дель Рей заслужила найвищі оцінки багатьох критиків за альбом «Norman Fucking Rockwell!». Вона зробила величезний крок вперед у ліричному плані, а також знайшла ідеальний спосіб поєднання свого тембру голосу з мелодіями пісень. Усі її альбоми були по-своєму прекрасні, але цей виявився найдосконалішим, збалансованим і продуманим до найменших деталей. Це ціла година абсолютного задоволення в стилі поп.