Lana Del Rey - Ultraviolence

У заголовній пісні альбому - «Ultraviolence», йдеться про тяжкі випробування абʼюзивних стосунків. Дівчина знову і знову повторює рядок "Він мене вдарив, а я відчувала лише солодкість поцілунку". Дель Рей співає про чоловіка, який бʼє її, а вона думає, що це прояв справжньої турботи. Вона чує звук сирен, але не розуміє, чи це знак надзвичайної ситуації, чи заклик ступити на берег ілюзорного кохання. Для неї мелодія скрипки і мелодія ударів злилися в одне. “Я могла б померти в той момент, він же був поруч” - цей рядок дублюється кількома звуковими доріжками, привертаючи до себе увагу. Тільки невідомо, померла б вона від кохання, чи від його рук...

Завдяки режисерській майстерності Дена Ауербаха з The Black Keys, «Ultraviolence» став захопливою енциклопедією дисфункцій. Голос Лани Дель Рей розкривається тут з нового боку. Навіть «Born to Die», зі своєю поп-культурою, блідне на фоні цього альбому, який приховує в собі неймовірні вінтажні фінти. Альбом звучить ностальгійно. Лана не намагається відтворити хіти співачок минулого століття, але, водночас, використовує класичні жіночі образи, щоб обеззброїти своєю естетикою.

Залишивши позаду нав'язливі приспіви та елементи хіп-хопу, Дель Рей тепер намагається віддати шану культурі 20-го століття. “Кажуть, що я занадто молода, щоб полюбити тебе”, - посміхається Лана в піснi «Brooklyn Baby». Композиція зовсім не про чоловіка. Тут йдеться про сучасний Бруклін, який став справжнім музеєм, що шанує свою мистецьку історію. “Я - бруклінська дитина, якщо ви цього не розумієте, то просто забудьте”, - заявляє співачка. Це однозначно пісня цілого тисячоліття.

Альбом «Ultraviolence» вкритий слідами старої культури. Вони то зникають з поля зору, то знову з'являються. Переосмислення минулого - це не просто забавка, це справжня кропітка праця. Ким були ті жінки, про яких співали рок-зірки? Вони ж колись теж жили, а ми ніколи не чули їхньої версії історії. Дель Рей заповнила цю порожнечу в історії. Завдяки своїм текстам і голосу, вона подарувала цим жінкам правдиве життя.

“Я до біса божевільна”, - запевняє Лана в пісні «Cruel World». “Мені потрібні твої гроші, слава і влада”, - вимагає вона в «Money Power Glory». “Я стала відомою через ліжко”, - хизується вона в треку «Fucked My Way Up to the Top».

«Money Power Glory» блищить сповненим тріумфу приспівом, а «Shades of Cool» і «West Coast» доводять до мурашок душещипальним сопрано. Персонажі та обстановка, що описуються в піснях, спочатку здаються штучними, наче звичайний реквізит для зйомок. Однак, Дель Рей без труднощів оживляє їх чудовою музикою. Вона розгортає перед слухачем справжню мелодраму, змушуючи співпереживати кожній вигаданій історії. Але, судячи з емоційності співу, десь всередині оманливих слів приховується справжня історія кохання дівчини.

Ці приховані почуття найсильніше проявляються в «Old Money». Це дуже повільна, наповнена звучанням струнних інструментів, композиція. Тут можна почути ту саму нiжну проникливість голосу, яка раніше зустрічалася в пісні «Young and Beautiful».

Треки «Sad Girl» і «Pretty When You Cry» окутують відчуттям умиротворення і легкого смутку. Тут Лана розповідає про те, як вона нещасна у стосунках, в яких опиняється, або “просто коханкою”, або “забутою вірною супутницею життя”.

Негативні думки - це вже своєрідне насильство. В альбомі «Ultraviolence» Лана Дель Рей добровільно потрапляє в полон негативу. У цьому полоні вона знаходить силу і розповідає про старі секрети тих, хто вже ніколи не зможе здобути голос. Вона протистоїть насильству, яке існувало в культурі минулого століття і зустрічається досі. Нехай багато хто вважатиме її жорстокою, але це саме та "лиходійка", яка потрібна нашому суспільству.