Десятий альбом групи Modern Talking означає великі зміни в команді, яка створює його. Дітер Болен та Томас Андерс, звісно, залишилися, але співпродюсери та бек-вокалісти були замінені майже на 100%. Луїс Родрігес працював лише над піснею «Rain In My Heart», над іншими піснями працювали переважно Аксель Брайтунг (DJ Bobo, Silent Circle) та група з гамбурзької студії Jeopark - Джео Мезей, Лало Тітенков і Торстен Брьотцманн. Бюлент Аріс (Nana, Fun Factory, Sarah Connor) також працював над одним із записів. Після конфлікту з Боленом Рольф Келер, Детлеф Відеке та Міхаель Шольц (сьогодні Systems In Blue) розпрощалися з виконанням своїх партій у припєвах. Їх замінила таємнича група (їхні імена не вказані) під керівництвом Ніно Де Анджело. Потрібно визнати, що створення нового колективу відмінно спрацювало для Дітера, ви не почуєте жодних відмінностей порівняно з його першим складом.
Нові люди, очевидно, мали привнести в музику Modern Talking певну свіжість, тому пісні дуже різноманітні. Балади нарешті зроблені з ідеєю, вони анітрохи не нагадують кілька сумних позицій із двох попередніх альбомів. Латиноамериканська «Maria», східна «Send Me A Letter From Heaven» чи цікаво аранжована «Rain In My Heart» - пісні найвищого класу. Динамічні пісні вдало поєднують у собі колишній стиль Modern Talking з більш сучасними поп-аранжуваннями. Важко вибрати найцікавіші позиції, бо практично всі вони перебувають на високому рівні. І, нарешті, у нас є щось промiжне - пісні із середнім темпом. «Cinderella Girl» чи «Run To You» не знаходять визнання в очах фанатів, які звикли до іншого звучання, але, безсумнівно, оживляють альбом.
Чи вдалися всі ці зміни - справа смаку. Безсумнівно, їхньою перевагою є збагачення звучання більш сучасними елементами.