Першому альбому Modern Talking 1985 року передував новаторський, з точки зору часу, сингл із піснею «You're My Heart, You're My Soul», перше видання якого у 1984 році пройшло практично непоміченим. Тільки його подальший релиз і просування на тодішньому музичному ярмарку Midem викликали лавину захоплення та зацікавленості як іменем, так і музикою Modern Talking. З одного боку, лунали голоси критики, з іншого - хвиля приголомшливої популярності не лише прем'єрного сингла, а й наступних композицій дуету, а отже, і самого гурту.
Альбом під назвою «The 1st Album» став початком великої популярності простої, але не пересічної музики. Музика, представлена на цьому альбомі, є сплавом роботи і таланту не лише широко розрекламованих на той час імен Дитера Болена і Томаса Андерса, а перш за все співпродюсера звучання Modern Talking, якогось Луїса Родрігеса та надзвичайно творчого і талановитого хору з трьох сесійних музикантів: Рольфа Келера, Міхаеля Шольца та Детлефа Відеке. Саме ці троє були відповідальні за остаточну форму тих, що стали легендарними, фальцетних підспівок, які, разом з унікальним голосом вокаліста Томаса Андерса, стали впізнаваною звуковою відмінністю Modern Talking.
З першого альбому Modern Talking було випущено лише два сингли. Першою була вже знаменита класична «You're My Heart, You're My Soul», а другою - не менш успішна, якщо не цікавіша «You Can Win If You Want». Потенціал музики, що міститься на цьому альбомі, дозволив би випустити ще принаймні два сингли. Це міг бути енергійний «Lucky Guy», або трохи стриманий і, безсумнівно, натхненний деякими елементами (басовою лінією) композиції «Billie Jean» Майкла Джексона - «One In A Million». Остання також була додана на B-сторону сингла "You Can Win If You Want".
Перший альбом Modern Talking містить загалом 9 пісень, які водночас є явним спростуванням неодноразово поширюваної злісної чутки про те, що дует створює всі свої пісні за одним шаблоном. На додаток до вищезгаданих синглів і потенційних кандидатів на майбутні сингли, варто також звернути увагу на єдину у своєму роді баладу «There's Too Much Blue In Missing You». Абсолютно нестаріючий трек, який справив велике враження у 1985 році. Цікаво зазначити, що це єдина пісня в дискографії дуету, яку виконує не Томас Андерс, а Дитер Болен.
Вокаліст Томас Андерс (насправді Бернд Вайдунг), чий вокальний тембр нагадував і продовжує нагадувати вокальну майстерність Енні Леннокс, за багато років довів, що він не сезонний виконавець кількох хітів, а справжній артист із плоті й крові, який не любить грати під час концертних виступів, пропонуючи публіці плоди свого справжнього таланту.
У свою черги, суперечлива постать Дитера Болена, автора музики і текстів усіх композицій Modern Talking, зіграла ключову роль у появі нової сторінки у величезній і все ще безкінечно об'ємній історії поп-музичної культури.
The 1st Album можна вважати найцікавішим, якщо не найкращим альбомом, випущеним Modern Talking у 80-х. Альбом, що є чіткою адаптацією звукової формули, розробленої кількома роками раніше виконавцями Italo-Disco, виявився носієм цілком нової якості у світі сучасної диско-музики і задав напрямок не лише подальшим досягненням самого дуету, а й цілій юрбі виконавців, що наслідують це індивідуальне звучання. Альбом є обов'язковим для фанатів і ентузіастів танцювальної глави десятиліття 1980-х років.