Альбом Земфіри «Вендетта» вийшов у перший день весни 2005 року. Ця пора року асоціюється з новим життям, теплом і надіями, але судячи з назви лонгплея, атмосфера на ньому була зовсім не весняною, хоча зміни у Земфіри все ж таки відбулися. Вона заявила, що стала сольною виконавицею і не прив'язана до гурту, як до якоїсь музичної спільноти однодумців.
Новий альбом Земфірі допомагали записувати Юрій Цалер та Олег Пунгін з «Мумій Тролля», уродженець Севастополя, «цисгендерний космоцентрист» Влад Креймер, сонграйтер, гітарист і аранжувальник Корней, композитор, музикант і співак, один із засновників знаменитого «Ленінграда» Ігор Вдовін.
У 2004 році Рената Литвинова запросила Земфіру записати саундтрек до свого фільму «Богиня: як я покохала». Новим знайомим співачки став композитор і аранжувальник Ігор Вдовін. Він вирішив записати авангардний електронний альбом із Земфірою в ролі запрошеної вокалістки. Згодом колеги змінили музичну концепцію цієї роботи, адже співачку все ж таки тягнуло до року.
У цей час Земфіра почула «Долгую счастливую жизнь» «Гражданской обороны». Ця платівка Єгора Летова сильно вплинула на рок-зірку, і вона забула про початкову пропозицію Вдовіна. Земфіра зв'язалася з барабанщиком Олегом Пунгіним і гітаристом Юрієм Цалером із гурту «Мумий Тролль», з якими вона вже мала спільний досвід роботи над записом попередніх альбомів. Також нові пісні створювалися за участю двох неординарних аранжувальників – Корнея та Ігоря Вдовіна.
Запис проходив спонтанно. Земфірі хотілося зафіксувати на альбомі атмосферу в студії – похмілля музикантів, трохи недбалу гру справжніх рокерів, сейшени… Деякі вокальні партії співачка записала вдома. Вони увійшли до фінальної версії альбому. Земфіра не захотіла займатися копітким комп'ютерним редагуванням записів. «Сирі» композиції звучали дуже потужно. У такому вигляді вони й потрапили на нову платівку.
На альбомі є пісні в жанрі синті-попу, диско, брит-попу, трип-хопу та хард-року. Сама співачка говорила, що записала еклектичну за звучанням платівку з унікальною мелодикою. У неї вийшов особистий, інтимний і гранично відвертий альбом. За словами Земфіри, він присвячений «періоду нерозуміння» та пошукам чогось.
Спочатку співачка хотіла назвати свій новий лонгплей «Нефтью». Перед самим виходом платівки під час перегляду «Настоящей любви» до неї долетіла фраза зі словом «вендетта», яке врешті-решт і стало назвою альбому. Земфіра трактує його як своєрідну «відплату».
Оформити конверт платівки рок-зірка запросила Матвія Євстигнєєва з «Oboz Design Studio». Фотографію для обкладинки зробив Влад Опельянц. На ній зображено скло з відбитком закривавленої руки Земфіри та чорним верхнім написом «Вендетта», а для написання імені співачки обрано білий шрифт. Конверт платівки вирізняється коричнево-сіро-чорною гамою.
За словами Земфіри, цього разу вона довго не заморочувалась над обкладинкою, яку зробили за три години. Співачка планувала випустити компакт-диски чорного кольору. Але технічно реалізувати цю задумку було неможливо, або на це витратили б дуже багато часу.
Цілий місяць рок-зірка шукала лейбл для випуску свого нового альбому. Вона обрала «REAL Records». У спеціальному виданні «Вендетти» можна знайти бонус-треки, відеокліпи та розширений буклет із текстами пісень. Свій новий альбом Земфіра присвятила «Звездочке».
Успішними хітами на радіо стали композиції «Прогулка» та «Небомореоблака».
Нову платівку головної вітчизняної рок-зірки того часу високо оцінили музичні критики, які зазначили, що Земфіра переживає черговий «злет» у своїй кар'єрі. «Вендетта» – найбільш продаваний диск 2005 року в Російській Федерації. Щодо тиражу альбому в різних виданнях публікувалися відмінні одна від одної дані – від 250 тисяч до півмільйона копій.
Виникає відчуття, ніби Земфіра летить до моря (наприклад, у Сочі) літаком і пише цю пісню, а десь «співає співачка Валерия», як збірний образ вітчизняної поп-музики. Згодом з'ясується, що ця версія дійсно має право на існування.
Спочатку Земфіра придумала для пісні легку електронну обробку. Цей трек крутили радіостанції. Пізніше вона переробила аранжування, додавши в нього хард-рокову, навіть хеві-метал гітару і тиху акустичну вставку ближче до кінця композиції. У такому вигляді пісня потрапила на альбом.
У Земфіри вийшла ніби жіноча відповідь на чоловічу пісню «Дыхание» «Наутилуса Помпилиуса». У «підводному» тексті Іллі Кормільцева звучить:
Ця пост-панкова пісня – світлий варіант похмурого «Joy Division» з оптимістичним фіналом «Я все равно вернусь».
У Владимира Высоцкого є пісня «Я не люблю», в якій він описує все, що йому ненависне в цьому житті. У Земфіри вийшло приблизно те саме. Вона залишає в минулому все зайве (недопалки, невірних друзів, літри крові, численних придурків, улюблене місто, недокурений косяк) і згадує про минуле щастя. У неї в душі залишається тільки любов із XX століття.
Акустика з вкрапленнями трип-хопу та незвичними, навіть позамежними, відьомськими вокалізами Земфіри. «Боль тем и полезна, что заставляет двигаться дальше» – сказано від душі й зі знанням справи. «Рыбы и змеи, сколько их будет в этом романе» – містична лірика в дусі БГ.
Текст пісні «Самолет» може колись потрапити до підручників російської літератури в розділі «Поети першої половини XX століття». За спогадами Земфіри, вона написала ці вірші за три хвилини під час перельоту з Москви до столиці України. Пасажири якраз слухали інструкції стюардеси. Сама Земфіра називає цю пісню «розповіддю», тому що в ній немає куплету-приспіву.
Схоже, вокальну партію до цього короткого треку Земфіра наспівала вдома. Запис людського дихання для «Самолета» виконали у студійних умовах, коли небіж рок-зірки Артем почав сопіти. За спогадами Земфіри, її дихання було занадто ритмічним. На арфі тут грає Валентина Борисова.
На цю пісню зняли кліп у вигляді документальної замальовки. На шиї виконавиці набивають тату – маленький літак, який наприкінці кліпу злітає.
Ця композиція не мала потрапити на «Вендетту». За словами Земфіри, за настроєм вона не збігається з концепцією альбому. Співачка включила її до платівки через гітарний риф, що сподобався, а потім часто виконувала на концертах, вирушаючи в ритм-н-блюзовий політ – «збираюся відірватися від землі».
Земфіра трохи фальшивить у вокалі, але це прикольно. Справжній блюз не повинен бути ідеальним. Хоча… ніякий це не блюз. Парадокс. Але пісня класна. Дуже особиста.
Головний поп-хіт альбому. Танці в «безглуздій шапочці», тримаючись за руку зі щасливим і п'яним під відеоряд «Матриці». Аранжування і програмінг композиції виконав Ігор Вдовін.
Пісня-заклинання з проханням про повернення близької людини. Ось знову в голові виникає образ відьми, хоч ти трісни. У всіх талановитих людях є щось містичне, і Земфіра тому яскравий приклад.
Ще одна лірична та метафізична пісенна «розповідь» про те, що «нам нести цей біль разом». У середині композиція перетворюється на міні-симфонію. Корнею довірили запис електронних ударних. Також тут можна почути електричну та акустичну гітари, меллотрон, vst-бас і струнні.
«Моя свідомість несеться ракетою в бік сонця». Політ із коханою людиною, якій Земфіра хоче показати «чудеса». Кінематографічна пісня. Незрозуміло, чому Рената Литвинова її ніде не використала.
Пісня з потужною ритм-секцією. «Фонарь, веревка, лестница» – парафраз знаменитого блоківського рядка «Ночь, улица, фонарь, аптека». За настроєм ці твори схожі.
«Красота» починається з красивої партії фортепіано і «задумливих» барабанів. Потім дратівливо вступає синтезатор і вражаючий перехід на струнні. Цю композицію цілком можна було б зробити інструментальною. Текст тут другорядний. Важлива музична атмосфера.
«Дитяча пісенька». Сама Земфіра називає її «жартом». Хаотична побутова замальовка або «що бачу – про те й співаю». Жарти-жартами, але слепове соло на басу чудове.
Цю композицію Земфіра написала ще у 1997 році. Дуже загадкова річ. Якось не в'яжеться з її раннім творчим доробком, надто вже вона експериментальна. Але як бонус «Вендетти» «Jim Beam» чудово вписався. Затяжний політ Земфіри триває…