| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Reflektor Z | 0060.273 | Німеччина | 1980 |
| CD | Castle Classics | CLACD 244 | Європа | 1992 |
Альбом «I'm a Rebel» вийшов через рік після дебюту і не приніс суттєвої еволюції у творчість Accept. Стефан Кауфманн замінив попереднього барабанщика, і цю посаду він займав протягом наступних дев'яти студійних альбомів. Порівняно з дебютом, звук (який все ще далекий від досконалості) трохи покращився, а новий барабанщик явно досвідченіший за свого попередника (хоча на цьому альбомі він не має нагоди показати себе, граючи у дуже базовій манері). Тим не менш, загалом цей альбом справляє не набагато краще враження, ніж дебют.
Це починається як... типовий альбом AC/DC. Не дивно, адже заголовний трек «I'm a Rebel» був написаний для Accept Алексом Янгом (під псевдонімом Джордж Александр), старшим братом Ангуса і Малькольма. Завдяки цьому одразу відчувається дух цього гурту - хоча, з іншого боку, у багатьох артистів були проблеми з імітацією чи схожістю на AC/DC. Що стосується інших зв'язків з AC/DC: попри те, що Удо Діркшнайдер має унікальний, впізнаваний голос, його іноді асоціюють з Браяном Джонсоном. Хітовий, співучий приспів цієї пісні - один з найпопулярніших у творчості Accept. Для нього також було створено перший в історії гурту відеокліп. Цікаво, що на початку 80-х музиканти Accept рідко виконували її наживо.
Багато хард-року можна почути в пісні «Save Us», де крім стандартного вокалу Діркшнайдера знайшлося місце і для вокальної партії Петера Балтеса. Крім того, у двох піснях басист знову виступає в ролі основного вокаліста. Перша - дуже хороша пауер-балада «No Time to Lose», що нагадує стиль Scorpions і має великий шарм, зокрема завдяки вокальній партії. Це, безперечно, найвдаліша частина альбому. Другий трек з вокалом Балтеса лише трохи менш вдалий, ностальгійна «The King» з цікавим приспівом. У басиста не було такого впізнаваного тембру голосу, як у Діркшнайдера, але він заспівав досить впевнено.
На жаль, більша частина альбому викликає змішані відчуття. Тут є безнадійна, відразлива банальність «I Wanna Be No Hero», де приспів особливо жахливий. «Thunder and Lightning» - типовий філлер, який, однак, справляє значно краще враження, ніж «I Wanna Be No Hero». «Do It» - теж жорсткий, але загалом цілком стерпний трек. Втім, наприкінці альбому хотілося б почути щось сильніше і більш запам'ятовуване. З іншого боку, «China Lady» демонструє дуже хороший рівень, доречно важка, з приємною вокальною партією Діркшнайдера і нищівним риффом. Саме тут найкраще чути класичний стиль Accept.
«I'm a Rebel» - це продовження помірно захопливих ранніх днів Accept. Тоді гурт ще можна було віднести до другої чи третьої ліги хеві-металу. Однак через короткий час (трохи більше 33 хвилин) важко стати монотонним, тим більше що більше половини матеріалу звучить дуже добре. Якщо вирізати більш невдалі фрагменти, вийде добротний EP. Варто також відзначити, що саме в пісні «I'm a Rebel» музиканти почали встановлювати стандарти свого стилю. Лонгплей все ще не приніс приголомшливого успіху, проте це була солідна розминка перед третім студійним альбомом «Breaker», де були виправлені всі недоліки «I'm a Rebel».