Ціни на платівки та CD

14 оголошень · оновлено 21 листопада 2026
1 090 грн
мінімальна
1 493 грн
середня
4 500 грн
максимальна
Скільки оголошень у кожному діапазоні цін, грн
Динаміка середньої ціни за 12 міс.
1 500 грн 1 300 грн
гру 2025: 1 343 грн · 12 оголошеньсіч 2026: 1 343 грн · 12 оголошеньлют 2026: 1 343 грн · 12 оголошеньбер 2026: 1 486 грн · 13 оголошенькві 2026: 1 493 грн · 14 оголошеньтра 2026: 1 486 грн · 15 оголошеньчер 2026: 1 486 грн · 13 оголошеньлип 2026: 1 419 грн · 14 оголошеньсер 2026: 1 352 грн · 15 оголошеньвер 2026: 1 419 грн · 16 оголошеньжов 2026: 1 486 грн · 15 оголошеньлис 2026: 1 493 грн · 14 оголошень
грулютквічерсерлис

Accept (1979)Перший студійний альбом Accept

Обкладинка альбому Accept
Рок — хард-рок, хеві-метал· вийшов 16 січня 1979
Сингли · 1
Lady Lou
Автори пісень · 10 треків
Франк Фрідріхмузика і слова — усі
Йорг Фішермузика і слова — усі
Ще 3 автори
Петер Балтесмузика і слова — усі
Удо Діркшнайдермузика і слова — усі
Вольф Гоффманнмузика і слова — усі
Перший прес
ФорматЛейблНомерКраїнаРік
ВінілBrain0060.188Німеччина1979
CDPolystarP33X-20001Японія1986
Географія видань
Вініл
Видавався у 8 країнах
Найбільше видань:
США
2
Велика Британія
2
Німеччина
2
CD
Видавався у 8 країнах
Найбільше видань:
Японія
4
Німеччина
3
Росія
3
Учасники запису
Гурт
Удо Діркшнайдервокал
Петер Балтесвокал, бас
Йорг Фішерритм-гітара, гітара
Вольф Гоффманнсоло-гітара
Студія
Delta Studio, Wilsterзапис і зведення
Продюсер
Френк Мартін

Accept наразі, поряд зі Scorpions, є одним із найпопулярніших німецьких гуртів, що грають важку музику - в даному випадку, хеві-метал. Початок цього гурту сягає 1968 року, коли співак Удо Діркшнайдер і майбутній продюсер Міхаель Вагенер створили місцевий гурт Band X, який пізніше змінив назву на Accept (ймовірно, натхненний назвою однойменного альбому Chicken Shack). Протягом багатьох років відбувалося чимало змін у складі, а сам гурт залишався на аматорському рівні. Прорив стався у 1976 році, коли до Accept приєдналися гітарист Вольф Хоффманн та басист Петер Балтес, які, на відміну від Діркшнайдера, залишилися в гурті донині.

Детальніше

Їхній перший записаний альбом називався «Accept», як це роблять багато гуртів на початку своєї кар'єри (хоча з цього правила є кілька винятків, наприклад, Pearl Jam, Metallica та The Beatles - їхні музиканти назвали свої альбоми на честь власного гурту пізніше у своїй кар'єрі). Він був записаний наприкінці 1978 року і випущений на початку наступного. Диск не мав успіху, і багато фанатів вважають його не найкращим стартом для справжнього Accept.

«Accept» вражає доволі дилетантським звучанням, подекуди гітари занадто зливаються одна з одною, викликаючи відчуття хаосу (наприклад, у «Take Him in My Heart»), а голос Діркшнайдера не зовсім чистий. Схоже, сам Удо ще не був впевнений у своїх вокальних здібностях, бо в цьому відношенні його замінив Балтес у «Seadwinds» та «Sounds of War». Така вокальна різноманітність буде присутня і на двох наступних релізах Accept.

Альбом починається з приємної мелодійної, але швидкої «Lady Lou», де вперше чути характерний голос Удо, який неможливо сплутати з жодним іншим. Тут створено хорошу, запам'ятовувану мелодичну лінію. Як і в повільнішій «Tired of Me». Згадана вище баладна «Seadwinds» - один із найцікавіших фрагментів альбому, з відповідним вокалом Балтеса, який звучить не гірше, ніж у Діркшнайдера, і водночас має доволі приємний тембр голосу. Сама композиція також доволі охайна, з тонкими, особливо як для Accept, фрагментами та вдалими гітарними виступами Хоффмана.

Рівень падає лише у занадто хаотичній, бідній «Take Him in My Heart», у якій, до того ж, Удо не показав себе з найкращого боку. Те саме можна сказати і про погано продуману «That's Rock 'n' Roll». Не набагато краща і «Sounds of War», у якій мотиви, що виконуються музикантами, часто змінюються, що не йде на користь усій композиції. Однак «Free Me Now» приємно мчить вперед і залишає непогане враження. «Helldriver» вирізняється своїм крутим, мелодійним приспівом, а в «Street Fighter» більшу частину займають гітарні соло Вольфа. Проте найкращою з них є напівбалада «Glad to Be Alone», яка вирізняється чудовою, різноманітною грою Хоффмана, а також щирим, хоча й бурмотливим голосом Удо.

Accept явно шукають свій власний шлях, і справжнього прояву майстерності музикантів доведеться чекати до їхнього третього альбому «Breaker». Однак на дебютнику можна вловити кілька дійсно цікавих фрагментів, які показують певний потенціал гурту, а загалом це просто доза мелодійного, добре зіграного хеві-металу (хоча є й ознаки хард-року, особливо у легших фрагментах). Не можна заперечити, що цей лонгплей задає найважливішу стилістичну лінію для Accept у майбутньому. Є причини для невдоволення, але повністю викреслювати цей альбом не варто. Навіть попри те, що це доволі далеко від дебютів Diamond Head чи Iron Maiden, створених у той самий час.

Інші альбоми Accept

Обкладинка альбому Blind Rage
Accept
2014
Nuclear Blast
Обкладинка альбому Restless and Wild
Accept
1982
Brain
Обкладинка альбому Eat the Heat
Accept
1989
RCA
Обкладинка альбому Russian Roulette
Accept
1986
RCA

Схожі альбоми

Обкладинка альбому Lovedrive
Scorpions
1979
Harvest
Обкладинка альбому Sin After Sin
Judas Priest
1977
Columbia
Обкладинка альбому Wheels of Steel
Saxon
1980
Carrere
Обкладинка альбому Rising
Rainbow
1976
Polydor