Accept - Russian Roulette

Музиканти не були повністю задоволені результатами співпраці з продюсером Дітером Дірксом, тож відмовились від його послуг і, за аналогією з «Restless and Wild» та «Balls to the Wall», самі зайнялися продюсуванням. У результаті «Russian Roulette» - це повернення до темнішого і важчого звучання. На відміну від більш комерційного «Metal Heart», у якому було забагато перкусії, цього разу все звучить як слід. Більше того - як би дивно це не звучало - ударні тут звучать дуже приємно.

Що стосується звуку ударних - динамічний відкриваючий трек «T.V. War» вирізняється хорошою роботою барабанщика Стефана Кауфмана. Сам трек - це просто запам'ятовуваний хеві-метал, дуже приємний для прослуховування. Як і наступна на черзі, повільніша «Monsterman» з цікавим хоровим приспівом. Більш монотонний, трансовий характер має повільний заголовний трек. Для різноманітності, «It's Hard to Find a Way» - один із найвдаліших треків у творчості Accept. Зразково написана і зіграна металева балада, що поєднує красиві, спокійні фрагменти із сенсаційним загостренням. Нижчий, ніж зазвичай, вокал Удо в куплетах (у приспіві він співає по-своєму) та емоційне соло Вольфа Хоффмана звучать дуже добре. Важко не зачаруватися цією композицією.

Щодо голосу Удо, то у фіналі «Stand Tight» ми маємо можливість послухати його голос у тихішій версії - і він не виглядає гіршим, ніж під час традиційних, гучних частин. Це виконання - одне з найкращих у його кар'єрі. Сама пісня «Stand Tight» також є однією з найкращих речей альбому, з приголомшливими, зрілими текстами та не менш вражаючим, елегантно продуманим музичним наповненням. Особливо гарний приспів.

Решта п'ять записів не настільки вражають, як «It's Hard to Find a Way» і «Stand Tight», але сильні сторони є й тут. Наприклад, щиро запам'ятовувана «Aiming High» чи похмура «Walking in the Shadow» з класними риффами. Пісня «Man Enough to Cry» має один із найбільш мелодійних приспівів у творчості Accept. Ці три треки заслуговують на високі оцінки, на відміну від двох інших композицій. У випадку з «Heaven Is Hell» вони спробували зробити щось епічніше й хитромудріше, але ця 7-хвилинна композиція сильно затягнута і починає набридати. Тим більше, що цікавого в ній відбувається не так багато, навіть кульмінаційний, підтримуваний клавішними заряд не допомагає. З іншого боку, моторна «Another Second to Be» насправді доволі хітова, але слабша за інші пісні з цього альбому, тому справляє враження філлера.

«Russian Roulette» продовжує хорошу серію, розпочату «Breaker», і завершує золотий період кар'єри Accept. Протягом багатьох наступних років Accept не вдавалося записати альбом настільки ж хороший, як цей і кілька попередніх. Можливо, на це вплинув відхід Удо Діркшнайдера у 1987 році. Вокаліст вирішив присвятити себе сольній кар'єрі, створивши гурт з досить оригінальною назвою U.D.O., у якому записував музику, дуже схожу або навіть ідентичну тій, що створювалася в попередньому гурті. Це був кінець певної епохи Accept, принаймні на деякий час. І треба визнати, що його діяльність в U.D.O. йшла дуже добре, адже він створив кілька доволі гарних хеві-металевих робіт, що не поступаються деяким із ранніх здобутків Accept.

Водночас «Russian Roulette» - один із найкращих альбомів у дискографії гурту, і водночас недооцінений і трохи проігнорований порівняно з трьома попередніми. Абсолютно помилково. Альбом вдало поєднує чудові, запам'ятовувані мелодії з сильним, але не нав'язливо гучним звучанням, і водночас він не такий агресивний, як попередні. При прослуховуванні цього альбому, на відміну від гри в однойменну російську рулетку, немає шансу опинитися після нього в критичному стані. Дуже хороша робота, гідна рекомендації.