Accept - Metal Heart

Дехто вважає, що з «Metal Heart» німецькі музиканти почали освоювати більш комерційні напрямки. У якомусь сенсі це правда, звучання здається більш відполірованим або доступним для слухача, не знайомого з металевою музикою. Барабани записані занадто голосно відносно решти, і тому іноді домінують над іншими інструментами. Це не надто заважає прослуховуванню твору, проте в цьому плані можна було б докласти більше зусиль.

Однак саме завдяки цьому релізу Accept стали гуртом міжнародного масштабу. Альбом став першим, що потрапив у японські та шведські чарти. Можна почути, що - як і Scorpions - музиканти Accept мріяли про завоювання американського музичного ринку, і часом можна знайти музичні зв'язки з музикою, представленою в той час, зокрема, Saxon. Однак основний стилістичний шлях легко пов'язаний з попереднім «Balls to the Wall». Підкорення Сполучених Штатів не відбулося, проте гурт став викликати значний інтерес у світі.

Пісня «Metal Heart» - один з найбільших хітів Accept. Тривожний, похмурий вступ перетворюється на чудові металеві акорди, з цікавою лірикою про кінець тисячоліття. Тут також є відсилання до класичної музики в повному сенсі цього слова - у треку звучить найвідоміше соло Вольфа Хоффмана, в яке вплетено фрагмент з "До Елізи" Бетховена, а на початку треку ми чуємо гітарний мотив, що нагадує фрагмент із "Слов'янського маршу" Петра Чайковського. Блискучий початок, можливо, найкраща композиція у творчості Accept. «Midnight Mover» зберігає дуже добрий, хоча й слабший рівень, маючи один з найкраще аранжованих приспівів у творчості гурту. Наступні два треки, «Up to the Limit» і ідеально прискорений «Wrong Is Right», теж не розчаровують. Особливо в останній частині багато класних риффів.

«Screaming for a Love Bite» - це свого роду уклін у бік американської стадіонної музики, і як для такої умовності він цілком вдалий. У пісні «Teach Us to Survive» увагу привертають трохи джазові ударні та деякі цікаві басові партії. «Dogs on Leads» і «Too High to Get It Right» більш шаблонні і трохи схожі. Музиканти повертаються у форму в запам'ятовуваній «Living for Tonite» з приємним, мелодійним приспівом. А наприкінці, не менш вдала, урочиста «Bound to Fail». Це ще один уклін у бік стадіонних гімнів, який не всім припаде до смаку, але він вінчає альбом у досить хорошому ключі.

Можливо, «Metal Heart» не так вражає, як три їхні попередні релізи, але й нижче хорошого рівня він не опускається. Альбом не є піковим досягненням гурту і феєрверком на рівні «Balls to the Wall», проте в категорії важкого металу, запам'ятовуваної гри він виконаний справді добре.