Accept - Restless and Wild

Треки для цього альбому були написані так швидко, що Герман Франк, вказаний у складі як другий гітарист, не встиг нічого на ньому зіграти, і вся робота була відтворена Вольфом Хоффманом наодинці. Вочевидь, музиканти зрозуміли, що настільки сурове обличчя не пасує до м'якого голосу Петера Балтеса, тому що «Restless and Wild» - перший LP, на якому повністю співає Удо Діркшнайдер. Весь матеріал, здається, адаптований до його вокальних здібностей. Альбом сповнений динамічного, жорсткого хеві-металу (часом навіть на межі зі спід-металом), найшвидшого та найінтенсивнішого в дискографії на цей момент, але чи він кращий за попередні?

Описану зміну можна почути практично одразу. Насправді, «Fast as a Shark» починається непомітно, з фрагмента пісні «Ein Heller und ein Batzen» - відома німецька народна пісня XIX століття; у пізніші роки - неофіційний гімн Третього рейху. Одразу видно почуття гумору музикантів Accept, яке свого часу викликало невеликі суперечки. Після згаданого фрагмента трек переходить у надзвичайно інтенсивний рифінг зі швидкістю спід-металу, посилений ударними Штефана Кауфмана. Це один із найкращих треків гурту - попри те, що вся річ мчить із неймовірною швидкістю, в ній є запам'ятовувана мелодія та хітовий приспів. Більш повільний, але все ж динамічний заголовний трек із різкими, галопуючими рифами, а також хижа «Ahead of the Pack».

Фактично, хлопці сповільнюються лише у масивній «Sheak Your Heads», тим самим залишаючи важкість попередніх записів. Було досягнуто непоганого ефекту, в якому варто відзначити цікаве, мелодійне гітарне шоу Хоффмана. «Neon Nights», з атмосферним вступом, витриманий у такому ж темпі. «Get Ready» нагадує ті легші, простіші й банальніші треки з попередніх альбомів, такі як «I Wanna Be No Hero», але він кращий за них.

«Demon's Night» та «Flash Rockin' Man» - ще одна вдала демонстрація того, як грати доступний, але потужний хеві - багато енергії, різкий звук, потужні приспіви та увага до мелодії. Своєю чергою, «Don't Go Stealing My Soul Away» найближча до хард-року від AC/DC. З усього контенту саме ця пісня має найзапам'ятовуваніший приспів. Найнезвичайніший момент альбому - диявольська «Princess of the Dawn», до речі, одна з найпопулярніших композицій Accept. Вся річ гарно розвивається, має цікаві соло, а наприкінці стає ще більш східною.

Альбом «Restless and Wild» був по заслугах оцінений слухачами і тим самим закріпив позиції гурту на хеві-металевій сцені (зокрема Accept вперше в історії потрапили до чарту найпродаваніших альбомів у Великій Британії). І донині він вважається одним із найкращих, а то й найкращим у дискографії Accept. Як і попередній альбом «Breaker», який був трохи різноманітнішим і не менш енергійним, обидва релізи встановили ще одну досить високу планку. І все ж таки, наступний «Balls to the Wall» містив музику аналогічної якості.