Eminem - The Eminem Show

Майже вся музика в альбомі написана самим Емінемом, який явно надихався Dr. Dre, що очевидно за запам'ятовуваними гітарними мелодіями, барабанними ритмами та динамічними бітами, як у роботі «Without Me», де репер заявляє, що музичний світ без нього був би порожнім, а також висловлюється проти тих, хто намагається піддати його цензурі. На момент запису альбому Емінему майже 30 років, тому не дивно, що в ньому він показує більш зрілу і м'яку сторону самого себе. Різниця між «Without Me» і синглом «The Real Slim Shady» з попереднього альбому в тому, що він більше не намагається розлютити слухача, цього разу злий він сам.

Емінем став настільки хороший у створенні музики, що без вказівки авторства важко визначити, які з робіт належать Dr. Dre («Business», «Say What You Say», «My Dad’s Gone Crazy»). У кожному його треку є якась мелодійність. У «White America» і «Cleanin Out My Closet», наприклад, електрогітара поєднується з вдалими хіп-хоп ритмами, тоді як у треках «Soldier» і «Till I Collapse» присутні трохи моторошні інструментальні партії в жанрі арена-рок.

Своїм змістом альбом нагадує «The Marshall Mathers LP». Емінем розмірковує про суперечки навколо нього, надто серйозне ставлення людей до його текстів і про свободу слова, що чудово показано в першому треку альбому «White America». Манера читання Емінема, його пристрасна подача, і запам'ятовувана мелодія з повільним ударним ритмом роблять трек чудовим інтро до альбому. Тим не менш у самому альбомі репер більше розмірковує про свою кар'єру, а також проблеми у стосунках і житті. Наприклад, у «Say Doodbye Hollywood» він використовує дуже важкі, детальні й чесні тексти, щоб розповісти про свій арешт і розставання з Кім, про те, що живе тільки заради доньки і, нарешті, про своє бажання кинути реп через постійну увагу до себе і своєї родини. Подача і флоу Емінема, як завжди, бездоганні. За цією меланхолійною гітарною мелодією можна почути біль у його голосі, що надає треку настрій відчаю. Цей альбом дійсно допомагає краще зрозуміти виконавця, звідси і його назва – «Шоу Емінема».

Найбільше в роздумах Емінема вражає те, що він чудово усвідомлює причину своєї популярності – Слім Шейді. Найвідоміші з його робіт «My Name Is» і «The Real Slim Shady» написані від імені цього дотепного соціопатичного персонажа, який ображає знаменитостей і нехтує політкоректністю. Слім Шейді достатньо дурний, щоб сподобатися підліткам, має достатньо майстерності, щоб подобатися шанувальникам репу, і достатньо грубий, щоб довести до гніву кожного з батьків.

Однією з сильних сторін його попереднього альбому «The Marshall Mathers LP», було те, що всі проблеми він розглядав з позицій трьох різних персонажів – Маршалла Метерса, Емінема і Слім Шейді. У «The Eminem Show» він намагається вбити «монстра», якого створив, але розуміє, що надто слабкий для нього. Одна з причин, чому новий альбом здається менш цікавим, полягає в спробах репера відмовитися від Слім Шейді: “Я створив монстра, ніхто більше не хоче бачити Маршалла, вони хочуть Шейді”.

Емінем вперше пробує себе у співі в композиції «Hailie’s Song», присвяченій його доньці Хейлі. Але ще більше дивує поява самої Хейлі в приспіві шалено настирливого треку «My Dad’s Gone Crazy». Часто Емінем буває надмірно чесний. Це добре помітно в треку «Cleanin 'Out My Closet», де він запитує свою матір: “А пам'ятаєш, коли Ронні помер, ти сказала, що краще б це був я?”, після чого намагається зачепити її словами “Хейлі вже така велика, ти б бачила її, вона така красива. Але ти ніколи не побачиш її, вона навіть не прийде на твій похорон”.

Окрему увагу слід приділити композиції «Square Dance», в якій Емінем критикує репера Canibus і Джорджа Буша з усім його урядом і військовими. Попри явний політичний підтекст, трек приємний для прослуховування завдяки динамічним барабанним партіям, а також бездоганним римам і подачі. У «Soldier» виконавець розповідає про свої проблеми із законом, вправно використовуючи гру слів і метафори.

«The Eminem Show» можна назвати одним з найкращих реп-рок альбомів в історії. І справа навіть не в тому, що Емінем переробив пісню гурту Aerosmith «Dream On», створивши «Sing for the Moment». Його альбом поєднує в собі надмірну самовпевненість «The Blueprint» від Jay-Z, біль «Dysfunction» від гурту Staind і антигеройський шедевр Тупака «All Eyez On Me». Емінем демонструє самовпевненість артиста, який перебуває на вершині. Він розуміє, що музичний світ прислухається до кожного його слова, і готовий шокувати навіть найвибагливіших слухачів.