Kanye West - Late Registration

У новому альбомі Канье Уест показує, що не боїться асоціюватися з поп-музикою, що й робить його роботу більш запам’ятовуваною. Так, «Heard ‘Em Say» починається з легких фортепіанних семплів і супроводжується оптимістичним вокалом Адама Левіна. «Bring Me Down» містить запам’ятовувані мотиви в стилі R&B, а валторни надають пісні драматизму. Канье демонструє свою сентиментальну сторону R&B-поета в «Roses», любов до повільного джему сімдесятих років у «Celebration» і хизується дотепністю в «Gold Digger». Крім того, він запрошує безліч гучних імен у світі хіп-хопу, включаючи Jay-Z, Common і Consequence, проте найважливішою фігурою альбому став продюсер Джон Браян, який раніше ніколи не працював із хіп-хопом. Незважаючи на відсутність досвіду, Браяну чудово вдалося передати всю уяву Канье за допомогою музичних інструментів.

Варто зазначити, що, попри помітне поп-звучання, «Late Registration» містить дуже похмурі й політичні моменти. «Crack Music», наприклад, являє собою важку, енергійну і войовничу пісню, що містить увесь страх і параною Канье. «Diamonds of Sierra Leone (Remix)» розповідає про жорстокі події, пов’язані з торгівлею наркотиками. «Roses» - меланхолійна пісня, присвячена госпіталізації бабусі музиканта. Альбом «Late Registration» багато в чому надихнений почуттями і може передавати як позитивні емоції, так і більш негативні, що межують із параноєю. Тексти й біти звучать дуже щиро, і, здається, Канье по-справжньому захоплений тим, що робить.

Музика в альбомі є черговим доказом того, що Уест не боїться виходити за рамки усталених норм репу. Так, музикант навантажує пісню «We Major» бек-вокалом доти, доки він не починає заглушати голос Наса. У «Touch the Sky» Уест дотепно визнає схожість мелодії з «Move on Up» Кертіса Мейфілда, тихенько підспівуючи їй, а у «Crack Music» він підкреслює свою точку зору за допомогою євангельського хору і важкого біту. Така двоїстість Уеста легко могла б здатися втомливою, якби він не був таким майстерним продюсером. Очевидно, що під час роботи над альбомом він був суворий до себе. Це можна помітити, порівнявши сингл «Diamonds From Sierra Leone» з його більш продуманою та доопрацьованою альбомною версією. Такій же ретельній перевірці зазнали й решта робіт. Починається альбом просто і мило – з приємної фортепіанної партії та фальцету Адама Левіна, після чого Уест за допомогою Джона Браяна поступово розширює межі, діючи за принципом «пробуй усе», який так добре спрацював у «The College Dropout».

Тим не менш у кожного альбому є недоліки, і цей не виняток. «Addiction» - непогана пісня, але, на жаль, просто не дотягує до рівня решти робіт. Тон Канье звучить нудно, а невеликі скетчі, хоч і здаються спочатку кумедними, перебивають ідеальну течію альбому, заважаючи прослуховуванню. Фінальний трек «Late» також трохи збиває з пантелику. «Late Registration» сподобається не всім, тим не менш, це гідна робота, у якій Канье щиро демонструє свої емоції за допомогою бітів, мелодій, текстів і самовдоволення і, оновивши свій стиль, задає новий напрямок для реп-індустрії.