Kanye West - My Beautiful Dark Twisted Fantasy

Останні кілька місяців перед виходом альбому Канье намагався позбутися своєї репутації грубого егоїста, що, на щастя, виявилося неможливим. Без його імпульсивного самолюбства, яке само по собі є циклічною реакцією на невпевненість у собі, так часто відображену в його музиці, не було б і «My Beautiful Dark Twisted Fantasy». Ще одним фактором, що відрізняв Веста від його колег, стали його емоції. У жанрі, що характеризується жорстокістю та закритістю, він показав, що час від часу можна ділитися почуттями, після чого його прикладу наслідувало безліч інших хіп-хоп виконавців. Такі треки, як «Blame Game» і «So Appalled», містять глибокі роздуми Канье на ті ж теми, яким був присвячений його попередній альбом: атрибути багатства і слави та їхній вплив на його людяність.

У «Runaway» Канье натхненно говорить про власну дурість, використовуючи її як заклик до згуртування всього людства. Як і багато з його найкращих пісень, вона кумедна, сумна і надзвичайно зрозуміла. “Моя дитяча креативність, чистота й чесність витісняються дорослими думками. Реальність наздоганяє мене і забирає мою внутрішню дитину, я борюся за опіку над нею”, - ділиться Вест у «Power». Здається, подібній наївності немає місця в цьому альбомі, проте вона добре в нього вписується. У «Hell of a Life», натхненній дворічними стосунками з моделлю Ембер Роуз, Канье стирає межу між фантазією і реальністю, сексом і романтикою, любов'ю і релігією, доки цих меж не залишиться зовсім. Це п'янка нірвана зі своїми демонами, крихкий стан, який розвалюється вже на наступній пісні. Трек «Blame Game», семпл для якого Канье взяв у Aphex Twin, закінчується куплетом, де голос репера то прискорюється, то сповільнюється і розтягується. Це створює трохи психотичний ефект, що зображує боротьбу кількох внутрішніх голосів над пригніченими емоціями. Це один із багатьох моментів в альбомі, коли Вест маніпулює слухачем за допомогою вокалу.

Однією з найпомітніших робіт альбому є «All Of The Lights», що починається з фортепіанної інтерлюдії Елтона Джона. Головна особливість пісні полягає у величезній кількості знаменитостей, які взяли участь у роботі над нею. Список складається з 13 гостей, включаючи Ріанну, Елтона Джона, Алішу Кіз, Джона Ледженда, Раяна Леслі та Тоні Вільямса. Ризикована ідея, але завдяки баченню Канье пісня звучить напрочуд гармонійно.

Через приголомшливо спродюсовану музику можна легко забути, що Канье ще й непоганий репер. З моменту виходу «Graduation» він помітно покращив свої навички, а уважне прослуховування робіт Веста показує, що він також досить хороший у грі слів. Очевидно, що «MBDTF» - найвеличніша робота Канье Веста, яка різко змінила уявлення про хіп-хоп. Жанр швидко перемістився з вулиць на стадіони, і попри те, що він зазнав безлічі змін, він став всесвітньою культурною силою, яка створює робочі місця, змінює життя і проєктує міські реалії на мільйони людей. Можливо, музика і особистість Канье не завжди відповідають оригінальній концепції хіп-хопу, але його альбом вкотре задав для жанру новий напрямок.