«Yeezus» є шостим і найскладнішим альбомом Канье Уеста. Він являє собою суміш кількох жанрів: нью-вейву, панку, рока і, звісно, хіп-хопу. Крім того, альбом також зацікавить шанувальників вінтажного соул-звучання і навіть простого репу. Він містить як емоційні, так і легші моменти, але загалом Канье просто злиться – на скептиків, на тих, хто піддає його мистецтво цензурі, і навіть на власний статус знаменитості. Це найважча і найекстремальніша музика Уеста, повна ревучих сирен і спотворених басових нот. «Yeezus» отримав широке визнання критиків і водночас був розцінений як «музичне і комерційне самогубство».
Щоб покращити свою музику, Уест вирішив не покладатися на відомих хітмейкерів і звернувся за ідеями до новачків, зокрема Хадсона Мохоука, Янг Чопа та Арку. І навіть продюсери-ветерани, такі як Рік Рубін та Daft Punk, були обрані для проєкту не за свої відомі імена, а за любов до порушення правил. Треки на «Yeezus» грубі й нерівні, з безліччю випадкових елементів, доданих за примхою Канье. Музикант часто вставляє незв'язні інтерлюдії і залучає все, що завгодно, від угорського рок-гурту до денсголу, ніби бажаючи довести, що все перебуває під його контролем і він не економить на бюджеті.
Канье навмисно намагається провокувати і викликати несхвалення. Протягом усього альбому він змінює плавний соул на різкий електро і ейсид-хаус, водночас розповідаючи свої найбезсоромніші й найдраматичніші історії. Уест багато злиться. У «Black Skinhead» поверх грубого глем-рок біту він гарчить: «Я вже давно став небезпечним, але я ще не закінчив, я стану гіршим». У «New Slaves» його приводить у лють расова несправедливість, з якою стикнулося покоління його матері і він сам, комерційні в'язниці, засоби масової інформації та корпорації, що намагаються його контролювати.
У найкращій роботі альбому, блюзовій «Blood on the Leaves», Уест розповідає жахливу історію про свій розлучення і зраду під поєднання семплів «Strange Fruit» Ніни Сімон і демонічної «R U Ready» гурту TNGHT. Пісня починається з м'якої фортепіанної мелодії, що супроводжується вокалом Уеста, після чого біт різко змінюється, і виконавець поступово переходить на крик. Використання важких і серйозних текстів у пісні може багатьом здатися неповажним, але це саме те, чого хоче Уест – образити, спровокувати, шокувати.
Час від часу Канье нагадує слухачам про те, наскільки він успішний. «I Am a God», наприклад, починається з переліку його привілеїв: «Жвавіше там з проклятущим масажем, жвавіше там з проклятущими круасанами у французькому ресторані». Пісня являє собою чотири хвилини емоційних американських гірок із поєднання криків поверх важких синтезаторів і голосу Канье, що повторює «Я – Бог». Протягом усього альбому, в таких піснях, як «On Sight» і «I'm in It», Канье намагається підтвердити ще один стереотип про себе: він – черствий і грубий спокусник, що використовує жінок. Він підбирає популярні фрази з рухів за громадянські права 1960-х років, такі як «всі засоби хороші» і «нарешті вільні!», тільки щоб застосувати їх до самого себе чи своїх подвигів у спальні.
«Yeezus» – справді майстерна робота, що бере ретельно опрацьований максималізм Канье з «My Beautiful Dark Twisted Fantasy». Однак якщо в попередньому альбомі він довів, що може вразити світ, продемонструвавши в альбомі свою силу, у «Yeezus» він зробив те саме лише кількома індастріал-бітами і часто недоладними текстами. Очевидно, що агресивний і шалений «Yeezus» сподобається не всім. Але важливо пам'ятати, що за його грубим звучанням ховається людина, здатна створити шедевр з нічого.