Pink Floyd - Wish You Were Here

Саме так. Потім настала криза. Бо після «Eclipse» - перейменованого на «The Dark Side Of The Moon» - наступний альбом мав бути таким самим хорошим. Бо очікування глядачів були величезні. Тим часом музиканти не знали, що з собою робити. Нові пісні народжувалися з болем, успіх попереднього альбому був приголомшливим, і на додачу... Що ж - конфлікт між Роджером Уотерсом та Девідом Гілмором щодо звучання попереднього альбому, розв'язаний Парсонсом, був аж ніяк не поодиноким випадком, радше симптомом глибшої проблеми.

Особисті проблеми, творчий спад, тиск з боку лейбла та шанувальників призвели до довгої й дуже важкої сесії. Складної настільки, що гурт хапався - трохи як у випадку з «Meddle» - за кожну ідею, за кожну концепцію. Включно з повною відмовою від традиційних інструментів та створенням музики виключно, наприклад, зі столових приборів, письмового приладдя, меблів... Те, що ця ідея знову ж таки не була цілком абсурдною, знає кожен, хто був знайомий з ранніми альбомами. Альбом мав називатися «Household Objects». Однак поступово з'являлися нові композиції. Гурт виконав їх на концертах у 1974 році (фактично, аж до альбому «Animals» включно, композиції, відомі з альбомів, раніше виконувалися гуртом наживо). А потім... дві з них, тривалістю по 10 хвилин, прибрали. Бо не вдалося доопрацювати їх так, щоб вони відповідали стандарту, прийнятому Pink Floyd.

Залишилася тільки понад 20-хвилинна «Shine On You Crazy Diamond». Спочатку вона мала заповнити весь бік нового альбому, але зрештою Уотерс вирішив розділити її на дві половини, зв'язавши альбом воєдино. Поступово додалося кілька нових композицій. І в січні 1975 року гурт увійшов до студії.

Запис був повільним і болісним. Були проблеми зі здоров'ям: Роджер надірвав горло під час гастролей і не міг співати, як і Девід, останній страждав від давньої залежності; коли Гілмор виявив, що куріння сигарет спричиняє проблеми з горлом, він негайно кинув. Проте одну з композицій зрештою довелося виконати Рою Харперу. Нарешті, у липні 1975 року альбом був готовий. Через два місяці він надійшов у продаж.

У результаті вийшов альбом, такий само сумний і похмурий, як і попередній. Головна пісня альбому, «Shine On You Crazy Diamond», була натхнена життям Сіда Барретта, надзвичайно творчої, талановитої особистості, яка повністю втратила свій шлях у світі рок-н-ролу. Так чи інакше, Сід з'явився у студії наприкінці запису: товстий, з поголеною наголо головою, зголеними бровами... Він пробув у студії якийсь час, а потім пішов, не сказавши ні слова. Тема зіткнення особистості з жорстоким музичним бізнесом, з реаліями шоу-бізнесу стала домінантною темою альбому.

У звуковому відношенні «Wish You Were Here» є продовженням раннього стилю гурту. Йому бракує неквапливого розвитку інструментальних партій, вражаючої гри музичних барв і настроїв. Він звучить трохи по-іншому, більше електроніки, більше синтезаторів. Іноді вони звучать тепло, тонко, іноді холодно, підкреслюючи дегуманізований настрій. Часом складається враження, що гурт був зачарований такими альбомами, як «Phaedra» гурту Tangerine Dream (а Tangerine Dream, своєю чергою, надихалися ранніми композиціями Pink Floyd, такими як «Main Theme» чи «Quicksilver» з альбому «More» - тож тут ми маємо свого роду зворотний зв'язок).

Початок першої частини «Shine On...» походить з експериментів під час роботи над «Household Objects». Конкретно - з фрагмента, відтвореного пальцем по обідку склянок, наповнених водою. Повільно, м'яко розвивається ця композиція, у справді "мандариновому" ключі: повільно наростаючий синтезатор, барвисте тло, у якийсь момент з'являється гітара, потім вступають ударні... І через понад вісім хвилин починається вокальна партія. Сумна ода тому, хто розтратив свій талант. За відсутнього. У будь-якому разі, постать і доля Сіда Барретта кидає тінь на весь альбом, надаючи йому атмосфери. Потім, наприкінці, Дік Перрі грає соло на саксофоні.

«Shine...» дуже тепла, сумна, але дуже "яскрава", настроєва: Рік Райт використовує електронні іграшки, щоб створити - попри все - приємний настрій. У наступному треку «Welcome To The Machine» все змінюється. Синтезатор звучить майже дегуманізовано, холодно, чужорідно. Навіть додавання Гілмора на акустичній гітарі нічого не змінюють. Цей похмурий образ потяга-конвеєра, бездушної машини шоу-бізнесу, що руйнує все, що поглинає, є повною протилежністю «Shine On You Crazy Diamond» і водночас її ідеальним доповненням - як інь і янь...

Пісня «Have A Cigar» - отруйна насмішка над акулами шоу-бізнесу - це та сама пісня, яку виконав Харпер. Водночас це найроковіший трек на альбомі, з класним гітарним рифом, з приємною партією клавесина, що все доповнює. І з невеликими змінами метражу у фіналі - теж своєрідна новинка в цьому оркестрі.

Пісня «Wish You Were Here» починається зі звуків радіо. У будь-якому разі, це цілком автентичний запис, Гілмор записав його у своєму автомобілі (симфонічний фрагмент - це фінал Симфонії № 4 Чайковського). Потім звуки акустичної гітари, наче линуть з радіоприймача. І друга частина: наче Девід узяв гітару і грає разом з радіо... І знову ми маємо справу з твором, натхненним долею Сіда. Але не лише: коли Уотерс співав "I wish you were here...", він також мав на увазі зв'язок між окремими музикантами, що розпадається... Сумна, мінорна балада, увінчана шумом вітру та ледь чутним схлипуванням скрипки. А потім повернулися до вступної «Shine On You Crazy Diamond». З останньою цитатою Райта "See Emily Play". Нагадування про того, хто був головним натхненником альбому...

Трохи тепліший альбом, ніж його попередник, хоча так само сумний і похмурий. Водночас це найканонічніший альбом, так званий "must-have". Протягом багатьох років останній альбом, де ми маємо справу з "класичним" стилем Pink Floyd, де музика і тексти чудово врівноважують одне одного, мають рівне значення. Бо незабаром цей баланс дедалі більше порушуватиметься.