Альбом «A Momentary Lapse of Reason» (1987). Після альбому «The Final Cut» Уотерс втомився від Pink Floyd, а оскільки сам Уотерс раніше заявляв, що Pink Floyd — це Уотерс, група фактично припинила існування. На це Дейв Гілмор за допомогою Ніка Мейсона, якого він притягнув до суду як опору, подав на Уотерса до суду за право на назву. Він відчував, що йому теж є що сказати про групу, членом якої він був упродовж п'ятнадцяти років. У нього самого не було б шансів, бо він не був членом-засновником, він прийшов на місце Барретта, на гачку мав бути цей Мейсон. Суд не поділив думку Уотерса про те, що Pink Floyd — це він, і Мейсон з Гілмором стали розпорядниками назви. Через деякий час, у 1987 році, вийшов новий альбом Pink Floyd і ще один сольний альбом Уотерса. Думки про них були зовсім різними — одна група фанатів погодилася з Уотерсом, і нові Pink Floyd стали називати Dave Gilmour Band. Інші стверджували протилежне. Ще одні вважають, що загалом це просто жах і не варто до цього прагнути. Була й четверта група, якій подобалися обидва ці альбоми. Але...
Правда, свого часу «The Momentary Lapse of Reason» мав кілька не дуже приємних відгуків, але публіка кинулася в магазини, і за короткий час мільйони копій альбому були продані по всьому світу. «A Momentary Lapse of Reason» занадто простий для Pink Floyd, а ще позбавлений глибокого смислу. Маючи на увазі «The Wall», «The Final Cut» чи «Wish You Were Here» — лірично це досить банально. А якщо згадати «David Gilmour» та «About Face», то легко зрозуміти, що «A Momentary...» набагато ближчий до них, ніж «The Final Cut». Гілмор і Уотерс — дві зовсім різні особистості: один — звичайний рокмен, гітарист, без особливих претензій на щось більше, інший — теж рокмен, але при цьому дуже уважний спостерігач навколишнього світу, митець із сильною журналістською жилкою. «Animals» чи «The Final Cut» — це щось на подобі рок-моралітету, а «A Momentary...» — це звичайна рок-платівка. Ми звикли до того, що впродовж кількох альбомів було багато лірики, і очевидне зниження рівня в цьому плані зустріло не дуже приязні коментарі з боку багатьох поклонників.
У ретроспективі «A Momentary Lapse of Reason» залишається тим, чим і був — хорошим, а іноді дуже хорошим рок-альбомом (хоча для багатьох поклонників — "звичайним").
І цікавий факт наостанок — це єдиний альбом, випущений Pink Floyd дуетом.