| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Domino | WIGLP258 | Європа | 2011 |
| CD | Domino | WIGCD258 | Європа | 2011 |
Arctic Monkeys продовжили ударну роботу і в 2011 році випустили четвертий альбом з провокаційною назвою «Suck It and See» (через цю назву у групи виникли проблеми з деякими роздрібними торговцями в Америці, які відмовлялися продавати альбом без наклейки, що закриває фразу). З похмурим почуттям гумору Алекса Тернера і мінливою стилістикою текстів та музики, яка відсилає до Black Sabbath або The Stooges — гурт із Шеффілда продовжив дивувати фанатів. «Suck It and See» — це щось на кшталт перезавантаження для гурту. 2009 рік ознаменувався для них різкою зміною напрямку; значно похмуріший і експериментальніший, ніж його попередники, альбом «Humbug» став причиною втрати гуртом багатьох випадкових шанувальників, тоді як фанати «хардкору» ще більше закохалися в них. І, зважаючи на наслідки випуску третього альбому, Arctic Monkeys випускають альбом, який знову спантеличує шанувальників і критиків.
Для знайомства з ним публіці були представлені трек «Brick by Brick» та провідний сингл «Don’t Sit Down ’Cause I’ve Moved Your Chair». «Brick by Brick» відродив ауру рок-н-ролу 60-х років, тоді як «Don’t Sit Down...» нагадував темні тони «Humbug». Обидва ці треки були дивним вибором для представлення майбутнього альбому, тому що вони були доволі суперечливими. Слід сказати, що вищезгадані пісні непогані, але вони просто здаються поза контекстом зі звучанням решти частини «Suck It and See».
Четвертий альбом Arctic Monkeys легше слухати, ніж третій, оскільки написаний він у мажорних тональностях. Зникли похмурі, клаустрофобні відтінки, змінившись на набагато мелодійнішу, легшу атмосферу. І якщо «Brick by Brick» і «Don’t Sit Down...» були доволі спірними «представниками» всього альбому, то останні сингли «Suck it and see» і «Black Treacle» — спроба передати реальне звучання альбому. Вони представляють його справжню природу; безсоромно безтурботні, але все ще напрочуд блискучі.
Якщо могло здатися, що Arctic Monkeys втратили всю свою хлопчачу чарівність, коли втекли у пустелю заради «Humbug», то четвертий альбом спростовує це. В одному з інтерв'ю Алекс Тернер у відповідь на пропозицію повернутися до початкового стилю творчості сказав: "Ми ніколи не повернемо цю первісну наївність. Таке неможливо підробити". Однак «Suck It and See» продемонстрував той свіжий, юнацький настрій, наскільки це було можливо.
«Suck It and See» повний прекрасних текстів Тернера, попри те, що він вже не є поетом ночей, барів, бійок і жінок Шеффілда, що й зробило гурт таким популярним. Однак, можливо, найбільша заслуга цього альбому в тому, що він все ще звучить як Arctic Monkeys. Гурт змінював своє звучання в кожному альбомі, і незалежно від того, подобався шанувальникам новий стиль чи ні, музиканти продовжували свій рух вперед, не відхиляючись від обраного курсу. Четвертий альбом перегукується із загальним характером Arctic Monkeys більшою мірою, ніж усе, що вони випускали раніше, і цілком може конкурувати з першим.
«Suck It and See» малює портрет гурту в перехідному періоді, на півдорозі між неохайним хвилюванням їхніх перших двох записів і чимось набагато грандіознішим за масштабом у майбутньому. Після такого неймовірного раннього успіху більшість гуртів, найімовірніше, залишилися б статичними, випускали б альбом за альбомом в однаковому стилі вуличних хлопчаків, а потім, спробувавши щось нове, зазнали б невдачі. Те, що Arctic Monkeys не зробили ні того, ні іншого, робить їм честь, їхня продумана еволюція зберегла їхню репутацію одного з найцікавіших і найблискучіших поп-гуртів.