![Dire Straits – Communiqué (1979) [Germany - 6360 170]](http://vinyl.com.ua/files/images/items/491/491232m927afe6a.jpg)
Ціни на платівки та CD
Альбом «Communiqué» (1979)
| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Vertigo | 9102 031 | Велика Британія | 1979 |
| CD | Vertigo | 800 052-2 | Німеччина | 1983 |
Лише через дев'ять місяців після несподівано успішного дебюту відбувся реліз другого альбому класичної рок-групи Dire Straits. Альбом викликав неоднозначну реакцію як слухачів, так і критиків, багато з яких відзначали надмірну схожість між двома записами, відсутність нового звучання та зайве наслідування засновником групи Марком Нопфлером Бобу Ділану. Так, у «Once Upon a Time in the West» помітний чіткий зв'язок з «Down to the Waterline» з попереднього альбому, а швидка й легка композиція «Lady Writer» дуже нагадує «Sultans of Swing». «Communiqué» справді має чимало спільного з дебютним альбомом, однак за мету він обирає зображення низки персонажів з їхніми особистими історіями, з чим добре справляється.
Детальніше
Вже з першої композиції стає очевидним талант головного співака, автора пісень і гітариста-віртуоза до поєднання виразної гри на інструменті з красивими текстами. Нопфлер максимально детально описує історії, дозволяючи слухачеві без труднощів у них зануритися. Це добре помітно в м'якій «News», що розповідає драматичну історію про мотоцикліста, який ризикує своїм життям, і спокійній пісні з фолк-мотивами «Portobello Belle», яка розповідає про красиву дівчину, що стала головною героїнею пісні сліпого співака. Крім того, прогрес групи у написанні текстів і музичній майстерності помітний у чудовій композиції з плавним гітарним соло «Single Handed Sailor»: “У бетоні могильних надгробків не варто боротися проти законів річки, хвилі нікому не підвладні”.
Багато в чому спираючись на роботи музиканта Джей Джей Кейла, Марк Нопфлер з його командою створили власний звук із включенням складних блюзових гітарних партій. «Communiqué» пропонує слухачам більше прикладів подібного звучання. Наприклад, блюзова «Where do you Think You're Going» і неординарна «Follow Me Home» вирізняються своєю простотою і, судячи з усього, розповідають про особисті переживання Нопфлера: “Ти кажеш, що не маєш причин сумніватися, але ти все ще сумніваєшся в мені”. Наступні одна за одною «Lady Writer» та «Angel of Mercy», своєю чергою, містять у собі більше енергії, ніж будь-яка інша робота групи, тим самим надаючи цілком новий відтінок усьому альбому.
Dire Straits ніколи не любили бути в центрі уваги і, як правило, фокусувалися на музиці, а не на славі й моді того часу. Їхня поведінка на сцені відповідала поведінці поза нею: невимушені, скромні та байдужі до власного успіху. Сам Марк Нопфлер в одному з інтерв'ю описав «Communiqué» як «просто ще кілька пісень». Dire Straits не намагалися нікого вразити цим альбомом. Вони, швидше, хотіли закріпити ним своє становище на сцені, показавши себе як зрілу групу, що володіє прекрасними музичними навичками і здатна писати бездоганні тексти. Своїм звучанням «Communiqué» дуже схожий на «Dire Straits», однак у ньому також достатньо хорошого матеріалу, який не підлягає порівнянням і гідний окремої уваги.
Інші альбоми Dire Straits
Схожі альбоми
