Ціни на платівки та CD
Альбом «Love Over Gold» (1982)
| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Vertigo | 6359 109 | Велика Британія | 1982 |
| CD | Vertigo | 800 088-2 | Європа | 1983 |
До моменту виходу четвертого альбому «Love Over Gold» склад Dire Straits збільшився до п'яти осіб, а разом з тим розширилось і їхнє звучання. Абсолютно не думаючи про комерційну вигоду, автор пісень і гітарист Марк Нопфлер вирішив піти за своїм натхненням і створити амбітний, іноді непростий альбом, що вимагає повної уваги слухача. «Love Over Gold» містить всього п'ять пісень, які не мають єдиного сюжету. Кожна пісня в ньому масштабна і має власну тему, що надає альбому великої різноманітності та підтримує інтерес слухача.
Детальніше
Основний фокус альбому, безумовно, спрямований на першу пісню «Telegraph Road» - сміливо задуману і чудово виконану 14-хвилинну епопею. Пісня зачіпає історичну тему і розповідає про долю одного міста, яке спіткало безробіття. Це місто є метафорою розвитку і подальшого занепаду Америки, що зруйнував мрії простих людей. У музичному плані «Telegraph Road» вимальовує певний пейзаж, де фортепіано Алана Кларка виступає головним героєм, а електрогітара Нопфлера – його тлом. Масштабність обраної теми дозволяє Нопфлеру задіяти велику різноманітність звуків, від свисту до барокових фортепіанних мотивів. Це схоже на класичний твір, у якому безліч звуків бездоганно поєднується один з одним. Завершується пісня гітарним соло, що супроводжується уривчастими барабанами Піка Уізерса, яке звучить настільки грандіозно, що може викликати сльози на очах у нових слухачів.
Другий трек «Private Investigations» розповідає слухачам ще одну історію, цього разу про приватного детектива, втомленого від своєї роботи: “Для зради й обману завжди знайдеться виправдання, і я досі не можу до цього звикнути”. Текст пісні і чистий гітарний звук створюють атмосферу фільму в жанрі нуар. Найбільше виділяється тиха басова партія в середині композиції, яка раптово змінюється різкими й короткими гітарними партіями Нопфлера.
Продовжує альбом найкоротша і, вірогідно, найвідоміша пісня з альбому – «Industrial Disease». Шестихвилинна композиція з характерним звучанням 80-х написана у стилі, відмінному від попередніх робіт, і в кумедній, але дотепній формі розповідає про те, як довга робота зводить людей з розуму. Нопфлер вперше виступає як єдиний продюсер своєї групи, через що в усіх піснях відчувається відчуття свободи. Таким чином, навіть найоптимістичніша за звучанням «Industrial Disease» говорить про руйнування й економічний занепад і, попри свій цинізм, є прикладом чудової роботи.
Заголовний трек альбому «Love over Gold» являє собою тиху баладу з доволі похмурим текстом: “Те, що колись належить тобі, може впасти і розбитися або просипатися піском крізь пальці”. Мелодія містить легкі елементи джазу, які перетинаються з майже класичним фортепіано і скрипковим звучанням синтезатора, і закінчується трихвилинним гітарним соло. Завершальна пісня альбому – це восьмихвилинна «It Never Rains», яка багато в чому нагадує «Like A Rolling Stone» Боба Ділана. Попри те, що альбом наближається до завершення, музика і гітара наприкінці створюють відчуття, що Dire Straits як гурт ще далекі від завершення і досі мають чимало невтілених ідей.
«Love Over Gold» - один з найкращих альбомів гурту, що став класикою 80-х для багатьох любителів блюз-року. У часи, коли більша частина поп-музики задумувалась виключно як продукт, Dire Straits наважились поставити мистецтво вище радіоефірів. Це повільний і меланхолійний альбом, який підійде, швидше, терплячому слухачу, що надає перевагу насолоджуватись музикою, повністю в неї занурюючись.
Інші альбоми Dire Straits
Схожі альбоми
