Dire Straits - Making Movies

Альбом відкривається коротким уривком із композиції «The Carousel Waltz» Роджерса і Хаммерстайна, який використовується як вступ до восьмихвилинної «Tunnel of Love». Протягом кількох куплетів і приспівів пісня не змінює звучання, але пізніше в ній починає проявлятися творчий підхід її творців. У середині треку музика майже повністю зупиняється, після чого обрушується на слухача у стилі робіт Брюса Спрінгстіна і, нарешті, завершується чудовим довгим гітарним соло.

Нопфлер показав неймовірне зростання у баладах, тому, попри всю велич «Tunnel of Love», шедевром альбому є його друга пісня «Romeo and Juliet». Її текст змушує слухачів переживати за долю безпритульного, якого відкинула кохана, коли її мрія про успіх здійснилася, а його – ні: “Тобі не варто приходити сюди і співати на очах у всіх”. У музичному плані «Romeo and Juliet» виконується з ніжною мелодійною репризою, взятою з «Jungleland» Брюса Спрінгстіна. Тут немає яскравих гітарних соло, але поєднання чудової мелодії, потужного вокалу та сили самої історії принесли пісні велику популярність, яка з роками лише зростала, оскільки пісня неодноразово ставала саундтреком до великих кінофільмів. Крім того, «Romeo and Juliet» - одна з небагатьох пісень Dire Straits, яку Марк Нопфлер досі виконує на своїх сольних концертах.

Одним із творців «Making Movies» став американський продюсер Джиммі Айовін, який помітно допоміг сформувати звучання гурту. Це добре видно по перших двох роботах альбому, до невимушеного і мінімалістичного блюз-року яких Айовін додав різкості ударним. Разом з ним Нопфлер змінив свій підхід до гри на гітарі. Його риффи та вставки у «Skateaway» та «Expresso Love» краще передають відтінки пісень, на відміну від простої демонстрації техніки, до якої він вдавався раніше.

Пісня «Skateaway» розповідає про дівчину, яка відкидає всі умовності і хоче бути вільною. Рядки про те, як вона на роликах їде назустріч потоку машин, показують різницю між її сприйняттям життя та реальністю, що надає всій історії меланхолійності. Фантастична музична аранжування почергово з'являється і затухає, тоді як барабанщик Пік Візерс і басист Джон Іллслі тримають ритм для вокальних партій. У хвилюючій рок-н-рольній «Expresso Love» Нопфлер робить гітару частиною своєї свідомості і забуває про всі проблеми за допомогою геніальних риффів та потужних акордів. У тексті музикант розповідає про сумне життя якоїсь жінки та використовує чашку кави як метафору його стосунків із нею.

Далі йде протилежна за характером «Hand In Hand» - красива, пронизлива балада з фортепіано і гітари, яка занурює слухачів в атмосферу наївності та мрійливості. У ній Нопфлер озирається у минуле і згадує, як поступово розвивалися його стосунки, що почалися з простого тримання за руки. «Solid Rock» - це рок-композиція, яка показує гурт у гарному і трохи філософському настрої. Пісня досить проста і, по суті, є спробою гурту створити радіохіт. Завершується альбом дивною, але загалом такою, що відповідає загальному настрою альбому піснею «Les Boys», яка послаблює загалом приголомшливий альбом.

«Making Movies» здобув успіх у всьому світі і був сертифікований як платиновий у США і двічі платиновий у Великій Британії. Альбом значно покращив навички Нопфлера у написанні пісень, розширив музичні можливості гурту і, як і будь-яка інша велика робота Dire Straits, повною мірою показав майстерність його творців.