| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Vertigo | 510 160-1 | Європа | 1991 |
| CD | Vertigo | 510500-2 | Велика Британія | 1991 |
Dire Straits знадобилося понад шість років, щоб написати продовження «Brothers In Arms», який став лідером чартів у багатьох країнах. І хоча їхній шостий альбом «On Every Street» очікувано розійшовся по всьому світу багатомільйонними тиражами, він не зміг повторити успіх свого попередника. Склад групи був обмежений гітаристом Нопфлером, басистом Іллслі та клавішниками Кларком і Флетчером, тому для запису альбому запросили кількох сесійних музикантів, включно з Джеффом Поркаро, одним із найбільш затребуваних барабанщиків індустрії.
Як і інші роботи Dire Straits, цей альбом може похвалитися прекрасним продюсуванням і виконанням, проте в ньому майже відсутні розповідь та робота з персонажами, які стали одними з головних переваг «Making Movies» та «Love Over Gold». Так, для головного шестихвилинного сингла «Calling Elvis» Нопфлер написав лише кілька рядків. На щастя, ситуацію виправляє музика: поєднання педальної слайд-гітари, безкінечних експериментів Поркаро з бітами та стійкого басу перекриває всі можливі недоліки пісні.
В альбомі можна помітити відлуння попередніх проєктів групи. Рифф «Heavy Fuel», наприклад, нагадує «Money for Nothing», «The Bug» перегукується з «Twisting By The Pool», а «Planet of New Orleans» має схожість з «Brothers in Arms». Крім того, протягом усього альбому Dire Straits пробують себе в різних стилях, від насмішкуватого яхт-рока «My Party» до ніжного поп-рока «Ticket to Heaven» і кантрі «How Long». Загалом, альбом більше схожий на сольний проєкт Марка Нопфлера, ніж на частину дискографії Dire Straits, у якому він не завжди вдало намагається дотримуватися характерного звучання групи. Так, семихвилинна «The Planet of New Orleans», ймовірно, задумувалася як центральний елемент альбому, однак своїм звучанням схожа на недописаний Нопфлером саундтрек до якогось фільму.
«On Every Street» містить і кілька цікавих робіт. «When It Comes To You» чіпляє вже знайомим кантрі-звучанням, але, на жаль, надмірна увага до деталей позбавляє композицію шарму невимушеності. Заголовний трек, у свою чергу, є неймовірним тематичним продовженням класичної «Private Investigations». Пісня йде тим самим шляхом, торкаючись тем зради й тужливості, а її аранжування з гітарним риффом наприкінці надає їй атмосфери справжньої драми. Найбільше запам'ятовується момент після третього куплету, коли гітарна гра Нопфлера по-новому розкриває звучання альт-саксофона й запрошує решту інструментів у прискореному темпі слідувати за нею.
«On Every Street» став останнім альбомом Dire Straits, коли засновник групи вирішив серйозно зайнятися сольною кар'єрою. Цей проєкт вкотре показує Нопфлера як неймовірного гітариста та музиканта з тонким смаком, а також доводить, що безкомпромісна досконалість у рок-музиці — не головне і часом може набридати. Тим не менше, попри відсутність широкого визнання, «On Every Street» визначає долю групи та повертає її ближче до свого оригінального звучання. Крім того, той факт, що зараз публіка сприймає альбом краще, ніж під час релізу, вказує на справжній професіоналізм його творця.