Ціни на платівки та CD
Альбом «Dire Straits» (1978)
| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Vertigo | 9102 021 | Велика Британія | 1978 |
| CD | Vertigo | 800 051-2 | Європа | 1983 |
Британський рок-гурт Dire Straits розпочав свою кар'єру у 1978 році з однойменного студійного альбому, який об'єднав у собі елементи американської фолк музики з неповторним гітарним стилем і стриманим, хрипким вокалом, завдяки чому привернув увагу слухачів з усього світу. Загалом робота включає дев'ять треків, написаних гітаристом та вокалістом гурту Марком Нопфлером. Альбом очолив чарти в кількох країнах і потрапив у п'ятірку найкращих альбомів у США та Великій Британії.
Детальніше
Музичною основою Dire Straits є гітарна гра Марка Нопфлера, який, маючи неймовірну майстерність і талант, вирішив відійти на другий план і стати єдиним цілим зі своїм гуртом, що також відіграв важливу роль у створенні цього віртуозно виконаного альбому. Так, гра братів Марка та Дейвіда Нопфлерів на ритм-гітарах надає музиці своєрідності та особливої плавності, які рідко можна зустріти за межами цього дуету.
Перша пісня «Down to the Waterline» починається з методичного вступу, що переходить у повноцінну мелодію з елементами західного свінгу та розповідного вокалу з енергійними гітарними акордами, які врівноважують загалом похмуру атмосферу альбому. Далі барабанщик Пік Візерс розпочинає «Water of Love» зі спокійної, послідовної перкусії, яка незабаром переходить в акустичну мелодію з методичним вокалом, що надає приємного звучання всій пісні.
Однак було б неправильно казати, що всі дев'ять композицій є класикою. Попри те, що в кожну з них вкладено індивідуальність і професіоналізм учасників гурту, деяким пісням дуже бракує творчого ядра. Більшість із них тривають понад чотири хвилини і мають лише незначні структурні варіації. Такі пісні, як «Setting Me Up», наприклад, загалом непогані, але позбавлені яскравості більш вражаючих робіт. Вони, безумовно, підкреслюють рокову спрямованість альбому, але водночас звучать пересічно.
Можливі недоліки альбому перекриваються безліччю хітів. Найкращою та найпопулярнішою піснею є «Sultans of Swing» у стилі паб-рок, яка стала першим міжнародним хітом гурту. При її створенні Dire Straits надихалися такими музикантами, як Джей Джей Кейл, Ерік Клептон та Чет Аткінс, і створили на основі їхнього звучання власний, миттєво впізнаваний стиль. Крім того, «Sultans of Swing» унікальна тим, як вона описує музичний жанр за допомогою іронічного тексту: “Їм начхати на те, як звучать духові, це ж зовсім не рок-н-рол”. Ще однією чудовою роботою є «In the Gallery», яка починається з приємного вступу, після чого переходить у регі-біт з оригінальною партією ударних. «Wild West End», своєю чергою, є приємною акустичною баладою у стилі кантрі з повторюваним під час куплетів і приспіву риффом та періодичними вокальними гармоніями.
Нопфлер не зацікавлений у написанні пісень із глибоким змістом і найчастіше пише невеликі розповіді про мирські проблеми, включно з проблемами з жінками, грошима та пошуком свого місця у світі. Його тексти можуть бути як добре продуманими, так і неймовірно банальними, тому за красивим рядком (“Мені потрібно трохи води любові”) може йти простий (“Знаєш, погано жити самому”) і навпаки.
«Dire Straits» - один із тих новаторських альбомів, чия ясність і раціональність перегукуються з повною невідомістю. Попри те, що кільком роботам бракує різноманітності та енергії, альбом чудово підійшов для дебюту гурту, і його учасникам знадобилися довгі роки роботи, щоб перевершити його.
Інші альбоми Dire Straits
Схожі альбоми
