Успіх дебютного міні-альбому «So Far Gone», що вийшов у 2009 році, спонукав Дрейка випустити повноцінну хіп-хоп платівку у червні 2010 року. Будучи в минулому актором, він ризикував піти шляхом багатьох своїх колег, які так само вирішили податися в музику і зрештою канули в небуття. Однак цьому заповзятливому канадцю вдалося створити свій унікальний репертуар і підняти реп-індустрію на новий рівень.
Новий альбом починається з похмурого та тривожного треку «Fireworks», записаного разом з Алішею Кіз. Дрейк розповідає про свій шлях до слави, принади всіх стосунків і про розлучення батьків. Музичний продюсер Crada зумів підібрати невимушені біти, які ідеально вписуються у загальну атмосферу, на фоні яких голос виконавця звучить потужно та органічно. Практично так само справи йдуть і з «The Resistanc», яка є найкращою піснею всього альбому. Під її такт мимоволі починаєш похитувати головою і занурюєшся в глибоку та заплутану історію репера. Дрейк заявляє, що хіп-хопу потрібно було дати друге життя, і він вклав всю свою душу в цю місію. Скоріш за все, це ще й найщиріший трек, адже тут хлопець розповідає про реальні стосунки зі своїми друзями, які не могли прийняти зміни, що відбувалися в ньому.
Спродюсована Канье Вестом «Show Me a Good Time» розповідає про труднощі романтичних стосунків, уникаючи будь-якої сентиментальності, а «Fancy», яку Дрейк розділив з репером T.I., робить закид усім жінкам, які витрачають забагато часу на свою зовнішність і забувають про все інше. Варто зазначити, що в цій композиції T.I певною мірою затьмарив головного виконавця. Дрейк навіть здається зовсім незацікавленим у тому, що відбувається, поки не починається його партія зі словами: "Ти робиш це не для чоловіка, він навіть нічого не помітить/ Ти робиш це для себе, ти неймовірно егоїстична". У «Shut It Down» Дрейк дав волю своїй меланхолії, створивши справжній повільний трек разом зі своїм головним R&B-наставником - The-Dream. Ця неспішна семихвилинна композиція багатьом може здатися надто затягнутою, і її навряд чи захочеться часто переслуховувати. У певному сенсі, пісня непогана, але ж усі ми знаємо, що Дрейк здатен на значно більше.
Під час написання «Unforgettable» Дрейк об'єднав свої сили з репером Young Jeezy. Цей трек варто послухати хоча б заради шалено красивого барабанного бою та заразливого приспіву, в якому обидва виконавці на повну продемонстрували свої здібності. Запам'ятовуваний ритм заслуговує уваги не меншою мірою. Слухаючи цей шедевр, розумієш, чому канадський продюсер Boi-1da, який займався записом цієї пісні, одразу став одним із провідних людей хіп-хоп індустрії. До цієї пісні лише одна претензія - вона чортзна-яка коротка! Дрейку вдалося попрацювати і з Нікі Мінаж. Їхньому дуету належить композиція «Up All Night». Є відчуття, що вони намагалися вмістити по-справжньому ліричну пісню в рамки вуличного стилю та клубних хітів. У результаті вийшло щось зовсім дивне та недоладне, особливо коли Дрейк співає: "Я готовий померти за цих ніггерів". А Нікі добила трек своїм самозамилуванням: "Притримай коней, ти знаєш ще хоч одну сучку, яка заробила мільйон на мікстейпі?". Може, комусь це й сподобається, але швидше за все, цей дует захочеться залишити поза своїм плейлистом. У «Light Up» Дрейк об'єднався з Jay-Z. Молодий і самовпевнений емсі непогано зійшовся зі справжнім ветераном репу. Сам Дрейк назвав цю пісню одним з найголовніших поворотних моментів альбому. Дрейк зухвало насміхається зі своїх недоброзичливців, залпами випалюючи рядок за рядком. Третій сингл альбому «Miss Me» претендує на звання приголомшливого клубного хіта. Дрейк показує свою майстерність у читанні репу на фоні чудового музичного тла з елементами духових інструментів. Він зізнається у своїй любові до Нікі Мінаж і навіть натякає на весілля. Потім настає черга Ліла Вейна, який просто не може без своїх пошлих, але від того не менш класних текстів. Композиція «Thank Me Now» написана справжнім майстром своєї справи - Тімбалендом. Він створив неймовірно круті біти, по хвилях яких лине голос Дрейка. Виконавець зачитує надихаючі рядки: "Клянусь, у спорті та в музиці все майже однаково/ Ми хочемо стати такими, як вони, а вони - такими, як ми".
Альбом «Thank Me Later» — це іскрометний дебют, якого ніхто не міг очікувати від 23-річного емсі. Можна сказати, що він починався з темряви та безвиході, а закінчився на яскравій і позитивній ноті. Ще недавно нікому не відомий вихідець із Торонто ввірвався у світ хіп-хопу і закріпився в ньому як один з найкращих реперів. Може, йому допоміг той факт, що він уже був відомий завдяки телебаченню. Може, його просунув лейбл «Cash Money». А може бути й так, що люди просто повірили в те, що саме він стане рятівником хіп-хопу. Невідомо, що з цього більше посприяло зростанню популярності канадського репера, але не можна заперечувати те, що реп — це його найсильніша сторона та його справжнє покликання.