| Формат | Лейбл | Номер | Країна | Рік |
|---|---|---|---|---|
| Вініл | Метадиджитал | - | СРСР | 1991 |
| CD | General Records | GR-90-203 | Росія | 1994 |
15 серпня 1990 року стало «чорним» днем для шанувальників Віктора Цоя та гурту Кино. Того дня на 35 км автотраси «Слока-Талсі» сталася автокатастрофа, в якій загинув кумир мільйонів радянських молодих людей, що чекали виходу нового альбому Кино.
Платівка з'явилась у продажу лише на початку 1991 року, оскільки розгубленим після загибелі свого лідера музикантам знадобився час, щоб оговтатися та доопрацювати матеріал, записаний Цоєм напередодні загибелі. Так з'явився легендарний «Чорний альбом» гурту «Кино».
Влітку 1990 року Віктор Цой відпочивав у Латвії. Перед цим він разом зі своїми музикантами провів багато місяців у дорозі. «Кино» виступало з концертами по всій країні. Лідер гурту сильно втомився. Він хотів у спокійній обстановці попрацювати над новими піснями.
Цой зупинився в приморському Плієньцієме, куди в липні приїхав гітарист Юрій Каспарян разом із портастудією для фіксації чорнових варіантів пісень майбутнього альбому «Кино». Голос Віктора був записаний на касету, з якою пізніше хотіли попрацювати музиканти гурту для створення аранжувань.
Цой та його дівчина Наталія Разлогова прокручували цю касету в автомобілі. Після загибелі музиканта вона дивом залишилась цілою. Віктор поклав її у бардачок, але при аварії машину буквально зім'яло, а з касетою нічого не сталося. Містика…
Після похорону Цоя музиканти гурту прийняли рішення про доопрацювання пісень зі збереженим вокалом Віктора. Основну роботу виконали гітарист Юрій Каспарян та басист Ігор Тихомиров. Участь у цьому процесі барабанщика Георгія Гур'янова можна назвати мінімальною.
Гурт орендував студію «Відеофільм». Колишній особняк, де колись жив Лаврентій Павлович Берія, прислужився музикантам «Кино» для доведення до пуття всіх робочих записів Цоя, гітара якого теж звучить у піснях нового альбому. Каспарян і Тихомиров разом зробили аранжування композицій у дусі оновленого саунду «Кино» останніх років.
Безіменному, восьмому та останньому студійному альбому прославленого пітерського колективу довгий час не могли придумати назву. У «народі» ходили варіанти «Солнце мое, взгляни на меня», «Памяти Виктора Цоя» та «Черный альбом». Останній виявився найвдалішим.
500 тисяч вінілових платівок надрукувала французька компанія «MetaDigital». Директор «Кино» Юрій Айзеншпіс вирішив не співпрацювати з «Мелодією», яка в другій половині 80-х отримувала шалений прибуток від продажу дисків радянських рок-музикантів, що отримували від неї копійки за свою творчість.
Продавали віниловий «Чорний альбом» по 25 рублів за платівку, що на ті часи було ДУЖЕ дорого. Наприклад, болгарські диски реалізовувались за ціною 7.50 рублів, а платівки «Мелодії» коштували від 2.50 до 3.50 рублів. У комплекті з «Чорним альбомом» йшли плакат із зображенням Цоя та фірмовий пакет.
Перший тираж вінілу продали за чотири місяці. Потім Айзеншпіс надрукував ще півмільйона платівок, які теж добре розкуповувались.
Конверт альбому вирізнявся жалобним оформленням. Ідея зробити його повністю чорним належала барабанщику Георгію Гур'янову. Як відомо, Цой любив гурт Joy Division, у якого є альбом «Closer» зі схожою обкладинкою.
Багато критиків писали, що пісні з «Чорного альбому» мають депресивний і песимістичний настрій. Але через багато років після смерті Цоя й десятків прослуховувань платівки стверджувати це на 100% важко, адже поряд із сумно-світлими «Кукушкой» і «Нам с тобой» на «Чорному альбомі» є завзятий хіт «Когда твоя девушка больна» та танцювально-філософський трек «Муравейник». Звісно ж, у текстах пісень і надалі багато героїзму, що було притаманно пізньому періоду творчості Цоя. Але незмінна дотепність автора це згладжує. Поет часом ніби посміюється сам із себе.
«Чорний альбом» відкриває композиція «Кончится лето». Багато хто називає її пророчою, адже загибель Цоя сталася саме в цю пору року. Пісня одразу задає настрій і ритм усьому альбому. Гурт «Кино» не дає слухачеві розслабитись із перших акордів.
У пісні «Кончится лето» відчувається зріла майстерність гітариста Юрія Каспаряна, який умів дуже точно вловлювати настрій Цоя і передавати його у своїх аранжуваннях. Музика «Кино» була б зовсім іншою без гітари Каспаряна.
У нових піснях Цоя одна з важливих тем – дорога, шлях людини. Під час подорожі в ліричного героя є час поміркувати над життям і зрозуміти, куди він рухається. Попереду – осінь, а отже – час збирати врожай і підбивати підсумки. Як казав герой одного популярного мультфільму: «Він полетів, але обіцяв повернутися». Щось схоже, але більш героїчне, звучить у Цоя: «Я вернусь домой со щитом, а, может быть, на щите».
Ця пісня – прощання з близькою людиною і роздуми в дорозі над побаченим і пережитим. Герой хоче залишити в минулому все, що йому набридло, і рухатись далі. Але поступово він розуміє, що раю на Землі немає й усюди відбувається приблизно те саме, тому потрібно жити тут і зараз.
У дорозі герой пісень Цоя робить зупинки. Він може ночувати де завгодно й милуватися зірками, які світять йому в небі й ніби кличуть до себе. Автор композиції спершу назвав її «Вовчим виттям». Саме таким самотнім вважав себе Цой, а ніч для нього була близькою і рідною стихією.
Одна з найбільш перепідспіваних іншими виконавцями пісень «Кино». Її обожнює Земфіра, яка зробила чудовий кавер на «Кукушку». Також цю композицію можна назвати однією з найбільш мелодійних у гурту.
Не хочеться всоте повторювати про передчуття автора пісні свого скорого відходу з життя. У текстах Цоя ця тема звучить часто, просто в «Кукушке» вона виражена найточніше і найпростішими, зрозумілими словами.
Ще один енергійний «дворовий» хіт Цоя, який із задоволенням і досі співають шанувальники «Кино» різного віку. Це, в своєму роді, парадоксальна пісня. Герой, з одного боку, страждає від того, що його дівчина захворіла, але виявляє ці емоції якось дуже оптимістично. Адже дівчата іноді «хворіють» не по-справжньому…
Сам Цой назвав цю пісню «Я не люблю, когда мне врут». У ній передані відчуття автора від життя у мегаполісі, де дуже важко усамітнитись і побути наодинці з самим собою, адже тебе постійно відволікають від власних думок інші люди. Іноді це дратує, але таке життя.
Фінальний героїчний трек, який мав увійти до попереднього альбому «Кино». Тут він виглядає трохи чужорідним елементом. За настроєм він би ідеально вписався в «Группу крови». Можливо, з цієї причини пісню поставили в кінець альбому. Вона ніби нагадує слухачам основний героїчний посил усієї творчої спадщини Віктора Цоя.
У 1996 році компанія «Moroz Records» перевидала «Чорний альбом» із двома бонус-треками – «Сосны на морском берегу» та «Завтра война».