Кино – Группа крови

Запис на квартирі Гур'янова з використанням апаратури Стінгрей

У 1985 році гурт «Кино» розлучився з басистом Олександром Тітовим, який віддав перевагу «Аквариуму». За його порадою в колектив Цоя прийшов Ігор Тихомиров, який раніше грав у «Джунглях». Так був сформований «золотий» склад «Кино».

Варто зазначити, що, працюючи над «Ночью», гурт записав чорнові версії пісень «Попробуй спеть вместе со мной», «Дальше действовать будем мы», «Спокойная ночь» та «Закрой за мной дверь, я ухожу», але вони не увійшли до альбому 1986 року.

Працювати над новими піснями гурт почав у 1987 році. У цей же час музиканти знімалися в «Ассе». Свою трикімнатну квартиру для запису чергового альбому «Кино» надав барабанщик гурту Георгій Гур'янов, який жив поруч із гітаристом Юрієм Каспаряном у Купчино (ленінградський спальний район).

Влітку батько й мати «Густава» часто проводили час на дачі, тому квартира була в повному розпорядженні їхнього сина. Крім того, старші Гур'янови не були проти того, що Георгій грає в гурті. Завдяки знайомству мами барабанщика «Кино» з людиною, яка керувала місцевим міліцейським відділенням, питання із сусідами було вирішено.

Перед початком запису «Группы крови» гітарист Юрій Каспарян одружився з американкою Джоанною Стінгрей, яка постійно привозила зі США апаратуру.

Технічному оснащенню «Кино» заздрили всі гурти Ленінградського рок-клубу. Починаючи з 1987 року, музиканти для запису своїх пісень використовували 4-канальну портастудію «Yamaha MT-44D» і драм-машину «Yamaha RX-11» для створення ритмічного малюнка та незвичних тембрів.

Віктору Цою дуже хотілося скористатися семплером «Prophet 2000», власником якого був Сергій Курьохін. Але знаменитий клавішник не давав цю апаратуру нікому, хоча погодився зіграти на семплері сам.

Занадто зухвалі аранжування Курьохіна не поєднувалися з модним стилем гурту «Кино». Тоді музиканти вирішили перехитрити генія. Якось вони довели Сергія до неймовірно п'яного стану. Він заснув, а Цой із товаришами вночі зайнялися записом клавішних партій. Точніше, це зробив запрошений піаніст Андрій Сігле, який мав консерваторську освіту.

Друг музикантів гурту «Кино» Олексій Вишня мав власну студію звукозапису, укомплектовану сучасним ревербератором «Yamaha SPX-90». Саме цей фактор став ключовим у рішенні музикантів «Кино» зводити свій новий альбом у Вишні, на студії якого вони дописали вокал, клавішні та гітарні партії. Джоанна Стінгрей привезла з Америки магнітофонну стрічку, на яку був записаний увесь альбом «Группа крови».

Після завершення зведення пісень лідер «Кино» попередив Вишню, що тиражуванням запису він займатиметься не в Радянському Союзі. У Цоя були плани щодо випуску альбому на вінілі в Америці. Принаймні, ця ідея активно обговорювалася з Джоанною Стінгрей. Але Олексій Вишня не послухав свого друга.

У голові звукорежисера народився божевільний план. Протягом доби йому потрібно було записати аудіокасети для всіх музикантів «Кино» та американської дружини Каспаряна. Оригінальну плівку він пообіцяв передати Джоанні о восьмій вечора наступного дня перед концертом гурту в СКК.

До другої години ночі Вишня зводив альбом без музикантів «Кино». Потім він скопіював оригінальний запис, а вранці поїхав в аеропорт, звідки полетів до радянської столиці, де на нього чекав Андрій Лукінов, який переписав новий альбом «Кино», заплатив Вишні 200 карбованців і дав нові плівки.

О сьомій вечора Олексій вилетів до Ленінграда. Дорогою в СКК він зустрівся з дружиною, яка записала касети для музикантів і Стінгрей, після чого передав їх «кіношникам».

В Алма-Аті в той час знімали «Иглу» з Віктором Цоєм у головній ролі. Майже тиждень музикант не гуляв містом, а коли нарешті вирішив пройтися, то був украй здивований і обурений продажем свого нового альбому на касетах в одному з місцевих магазинів звукозапису. Олексій Вишня одразу ж став для Цоя ворогом № 1.

Для оформлення обкладинки «Группы крови» музиканти зупинилися на супрематизмі. Їм подобалося те, що робили Ель Лисицький та Казимир Малевич.

На початку XX століття німецький режисер Фріц Ланг зняв фільм «Доктор Мабузе», рекламну афішу до якого створив автор знаменитого «Чорного квадрата». Друг «кіношників» Андрій Крисанов на основі цього плаката розробив обкладинку альбому «Группа крови». Напередодні він разом із Гур'яновим і Цоєм у «Спартаку» подивився кілька фільмів, які зняли німецькі експресіоністи. Також вони відвідали Російський музей, де проходила виставка робіт художників першої половини XX століття. Справа в тому, що Андрій працював тут кочегаром. У запасниках музею він виявив афішу, створену Малевичем для картини Фріца Ланга.

Довідка: під час запису «Начальника Камчатки» Цой шукав у свій гурт басиста. У той час Віктор уже дружив із Крисановим, якому він запропонував освоїти цей інструмент, але в талановитого художника історія з музикою так і не склалася. При цьому він продовжував залишатися близьким другом «кіношників».

«Группа крови»

Відкриває альбом заголовна пісня. Багато радянських слухачів чомусь думали, що вона присвячена афганській війні. Насправді лідер «Кино» був великим шанувальником фільмів за участю Брюса Лі. Саме цей легендарний актор зробив із Цоя-романтика Цоя-героя.

За словами звукорежисера і продюсера Андрія Тропілло, «Кино» записало хороший альбом, але його назва могла б звучати так: «Группа крови, насмотревшись видеофильмов». Заголовний трек Тропілло охарактеризував як «пісню про побитих хлопців на траві».

Саме «Группа крови», яка й досі є одним із найчастіше виконуваних «дворових» хітів усього пострадянського простору, зробила Віктора Цоя справжньою Зіркою, а про «Кино» дізналася вся країна.

Що цікаво, це рідкісна пісня в тому сенсі, що автором усіх інструментальних партій є сам Цой.

«Закрой за мной дверь, я ухожу»

Після героїчного хіта йде задумлива, навіть філософська композиція, яка з одного боку розповідає про розставання з коханою людиною, а з іншого – асоціюється з прощанням із цим світом.

Олексію Вишні здавалося, що Цой у цій пісні описав ситуацію, яка склалася в родині звукорежисера, що розлучився з дружиною і тинявся по квартирах приятелів. Насправді, Віктор у цей час теж посварився зі своєю дружиною Мар'яною, і його до себе ночувати забирали то Каспарян, то Гур'янов.

Цой дуже хотів, щоб у пісні «Закрой за мной дверь, я ухожу» з'явився «симфонічний» програш на клавішних, тому він запросив придумати та записати цю партію Андрія Сігле – музиканта з консерваторською освітою.

У той час ідейні пітерські рокери абсолютно безкоштовно допомагали один одному записувати пісні й альбоми, але професіонал Сігле не захотів грати за пляшку портвейну. Його роботу музикантам «Кино» довелося оплачувати, чого раніше вони ніколи не робили.

«Война»

Ще одна героїчно-філософська пісня зі знаменитого альбому «Кино», рефреном якої можна вважати фразу: «Между Землей и Небом – Война». Вона має якийсь апокаліптичний характер і закінчується різко. Це сталося випадково. Під час запису пісні лідер «Кино» не дочекався плавного затухання звуку, а підійшов до пульта і різко викрутив ручки. Музиканти вирішили не переписувати композицію, яка в такому вигляді увійшла до альбому.

«Спокойная ночь»

Одна з найбільш медитативних пісень гурту «Кино», яка ніби зачаровує слухача і перетворюється на магічний ритуал, хоча співається в ній, загалом, про буденні речі.

Зі «Спокойной ночью» пов'язана містична історія, розказана Олексієм Вишнею. Коли записувався перший варіант композиції і почався приспів, помер сусід звукорежисера. Родичі померлого звернулися до музикантів із проханням не шуміти в квартирі дев'ять днів. Коли ж цей термін минув і Вишня увімкнув запис на магнітофоні, через стрибок напруги вся техніка згоріла.

«Мама, мы все сошли с ума»

Цю пост-панкову пісню вирізняє басовий риф, придуманий Цоєм. Два місяці Віктор його награвав. Він став основою всієї композиції, текст якої присвячений внутрішній неврівноваженості людини та її життєвим метанням.

Басову партію на цьому треку записав Георгій Гур'янов.

Що цікаво, у сімдесятих роках гурт «Slade» написав свій знаменитий хіт зі схожою назвою – «Mama Weer All Crazee Now». У Франції вийшла платівка «Кино» - «Le Dernier Des Heros» і сингл із композицією «Мама, мы все сошли с ума». На обох носіях ця пісня називається «Maman».

«Бошетунмай»

«Бошетунмай» Цой написав у 1986 році після того, як відвідав концерт британських зірок музики reggae «UB40», джем яких пройшов за участю гітариста «Кино» Юрія Каспаряна.

У Цоя вийшло «північне регі», у якому він трохи постебав своїх друзів-музикантів Бориса Гребенщикова («Аквариум»), Костянтина Кінчева («Алиса») та Василя Шумова («Центр»).

Цой розповідав, що в китайському слові «бошетунмай» зашифровано російське «не продавайся». За іншою версією, цей давньомонгольський термін означає «не зраджуй». Згідно з третім припущенням, «бошетунмай» означає «будь достойний».

У Густава Гур'янова була своя думка щодо назви цієї пісні. Він казав, що «бошетунмай» - це легкі наркотики, а придумав незвичне слово його друг – пітерський художник Тимур Новиков. Версія Юрія Каспаряна перетинається з розповіддю Гур'янова з тією лише різницею, що гітарист «Кино» називає «бошетунмай» - китайським «ганджубасом».

«В наших глазах»

Чергова героїчна пісня Цоя, яку любили показувати в програмі «Взгляд». Вона про те, що ніколи не варто відступати в житті перед перешкодами, якими б нездоланними вони не здавалися, але робити це слід з розумом. А ще вона про те, що вибір кожної людини залишається за нею самою.

«Попробуй спеть вместе со мной»

Гімн гурту «Кино», що відчув свою силу. Цой тут виступає в ролі оракула й поводиря, який веде за собою людей, що, по суті, і сталося. Шанувальники гурту «Кино» - багатомільйонна армія, яка прислухалася до слів свого «вождя». Пісні Цоя сформували світогляд цілого покоління радянської молоді кінця 80-х.

«Прохожий»

«Прохожего» лідер «Кино» називав «шмаркотинкою» - такою собі прохідною, нічого не вартою піснею, яку повинен містити кожен альбом, щоб у слухача була можливість перевести подих і трохи відволіктися від «серйозу» та героїчної патетики. Хуліганство в чистому вигляді.

«Дальше действовать будем мы»

Ще один героїчний dance-хіт гурту «Кино», який був написаний ще під час роботи над альбомом «Ночь», але до нього не увійшов, оскільки не збігався з концепцією тієї платівки, а от у «Группу крови» ця пісня вписалася чудово. У ній знову звучить чудове ритмічне гітарне соло Юрія Каспаряна.

«Легенда»

Віктор Цой любив завершувати альбоми «Кино» тихими й задумливими композиціями. «Легенда» саме така. Вона ніби заспівана від імені воїна, який повертається додому після кривавих битв утомленим, але не переможеним. Усі перемоги в Цоя і гурту «Кино» були ще попереду.