Кино – Звезда по имени Солнце

Зникнутий чорновий запис

Після успіху «Группы крови» музиканти Кино вирішили не знижувати темпів і одразу ж взялися записувати нові пісні, які написав їхній лідер. Варто зазначити, що ще під час роботи над попереднім альбомом Георгій Гурьянов у себе вдома створив студію для запису пісень «Кино». Тоді гурт обзавівся власною портастудією «Yamaha МТ-44». Її музиканти вирішили використати для фіксації чорнових, робочих версій композицій для нового альбому, щоб потім довести їх до пуття вже в одній із професійних студій.

Учасникам гурту «Кино» подобалося експериментувати зі звуком. Цой хотів, щоб його пісні звучали сучасно й модно. Вже тоді він у своїх інтерв'ю казав, що пише поп-музику. Йому хотілося потрапити в мейнстрим, що врешті-решт у нього вийшло. На альбомі «Звезда по имени Солнце» є відверто танцювальні номери, які згодом звучали на радянських дискотеках.

Цікаво, що чорновий запис нового альбому «Кино» таємничим чином зник. Гурьянов поклав касету в кишеню свого одягу (якого саме, він не уточнював), звідки вона й пропала. Подальша доля цього запису невідома.

Остаточна студійна версія

Цой доручив своєму тогочасному директору Юрію Белішкіну знайти професійну студію для запису нового альбому. Врешті-решт її надав Валерій Леонтьєв. У той час екстравагантна зірка радянської естради обзавелася сучасною апаратурою, яка привернула увагу Белішкіна.

Директор «Кино» вирішив усі фінансові питання, і наприкінці 1988 року Віктор Цой, Юрій Каспарян, Ігор Тихомиров та Георгій Гурьянов почали записувати свої нові пісні, які мали увійти в альбом під робочою назвою «Пачка сигарет». Робота в студії тривала близько двох місяців. Коли матеріал був готовий, Цой вирішив змінити назву нового альбому «Кино». Так народилася «Звезда по имени Солнце».

Касети із записом нових пісень гурту, улюбленого мільйонами радянських молодих людей, почали продаватися по всій країні наприкінці літа 1989 року. Практично всі вони були «піратськими», тож музиканти «Кино» на той час на касетах нічого не заробили, але зате їхня слава гриміла по всьому Союзу.

У гурту з'явився новий продюсер Юрій Айзеншпіс. Він вивів «Кино» на стадіони й суттєво підняв гонорари музикантів, яким тепер не треба було десь працювати. Вони могли жити за рахунок концертів. На жаль, плодами свого успіху Віктор Цой користувався недовго. «Звезда по имени Солнце» стала останнім альбомом «Кино», випущеним за його життя.

Окремо варто сказати про художнє оформлення платівки, що вийшла в 90-х роках. Касетний варіант альбому в більшості випадків продавався без надрукованої обкладинки. Сонячне затемнення – фірмовий символ цього альбому, який сьогодні безпомилково впізнають з першого погляду всі справжні шанувальники Віктора Цоя та гурту «Кино».

«Песня без слов»

Музиканти вирішили задати ритм альбому з першої ж пісні, яка одразу вирізняється танцювальним темпом, фірмовими гітарними соло Юрія Каспаряна та унікальним тембром голосу Віктора Цоя. Автор пісні одразу ж натякає, що його нові пісні – для всіх. «Если есть стадо, есть пастух». Отак. Без манівців. А може навіть не пастух, а пастир?

Сучасний молодіжний проповідник, який говорить про складні речі та вічні істини простими, зрозумілими молодим людям словами. Можливо, альбом «Звезда по имени Солнце» - це проповідь Цоя? Якщо це так, то її початок цілком вдався.

«Звезда по имени Солнце»

Заголовну пісню альбому, один зі своїх головних хітів лідер «Кино» написав ще в 1987 році, коли Рашид Нугманов покликав друга зніматися в «Игле». «Звезда по имени Солнце» потрапила в цей фільм як його заголовна тема. Після виходу картини на екрани Цой зі знаменитого рок-музиканта перетворився на кінозірку. У фільмі він виглядає доволі органічно. Віктор не грає. Він поводиться так, як у реальному житті. Тому глядачі вірять кожному слову його героя.

Цой, як мудрий кореєць, дуже точно обрав заголовні пісні для своїх двох останніх прижиттєвих альбомів. І «Группа крови», і «Звезда по имени Солнце» стали головними хітами «Кино», які співають під гітару й досі.

«Невеселая песня»

На третій «Невеселой песне» Цой вирішив трохи дати слухачам перевести подих. Лідер «Кино» - справжній «новий романтик». Навіть смуток, як у багатьох великих поетів, у нього виходить світлим. У ньому немає мороку.

«Сказка»

Далі Цой разом зі своїми «бійцями» знову повертається в стрій і після короткої перепочинку з коханою вирушає на війну зі злом. «Сказка» - одна з найбільш недооцінених і найфілософськіших пісень Цоя на цьому альбомі. Це композиція-роздум. У ній знову над героєм згущуються хмари, але він точно знає, що переможе.

«Пачка сигарет»

«Пачка сигарет» - це перепочинок у бою. І не важливо, йде він на війні чи в мирному житті. Ще один великий хіт «Кино» на всі часи. Цю пісню Цоя переспівували й продовжать це робити зірки вітчизняної рок-музики. Її навіть можна почути у виконанні західних виконавців, наприклад, гурту «Brazzaville».

«Место для шага вперед» и «Стук»

«Место для шага вперед» і «Стук» - дуже схожі за духом пісні про нескінченний рух, коли герой уже не може зупинитися. Його веде сама доля, але куди – він не знає. У цих композиціях відображене життя Віктора Цоя, який завжди залишав «місце для кроку вперед», але вірив у рок, як вищий задум Творця.

«Печаль»

«Печаль» - один із найпопулярніших «повільних» пісень гурту «Кино» на дискотеках. Наприкінці 80-х – на початку 90-х ця пісня часто звучала на танцях у школах і сільських клубах, у дворах багатоповерхівок та на вечірках хлопчиків-мажорів у заміських батьківських особняках.

«Апрель»

Віктор Цой любив завершувати альбоми гурту «Кино» на тихій, філософській ноті. «Звезда по имени Солнце» не стала винятком. Пісня «Апрель» - це надія на те, що в душі людини після найважчих моментів її життя все одно рано чи пізно настане весна. Тож не варто впадати у відчай за жодних обставин. Потрібно лише дочекатися «тепла».